fbpx

10 порад батькам про виховання від священика. Ці дійсно мудрі слова варто прочитати кожні мамі і батьку

Ці дійсно мудрі слова варто прочитати кожні мамі і батьку. Джерело

Розповідає Євген Заплетнюк, клірик Тернопільської єпархії УПЦ КП, митрофорний протоієрей, кандидат богослов’я, а ще блогер публіцист та місіонер Євген Заплетнюк:

«Перш ніж я почну цей текст, хотів би сказати одну важливу річ. Бути батьками — неймовірний привілей. Далеко не кожна людина обдарована ним. Однак народити дитину — це лише півсправи. Друга половина, не менш складна, — це правильно її виховати.

1. Бог має щодо вашої дитини свій план.

У певному сенсі, Бог також батько вашої дитини. Якби не Він, її взагалі б не було.

Усе ж, чимало подружніх пар чи самотніх батьків, навіть віруючих, не можуть допустити думки, що життя, здоров’я, благополуччя їхньої дитини лежить у турботі Господній.

Такі мами надто переймаються кожним днем дитини. Вони перестають помічати не тільки інших людей довкола себе, а й самі себе.

Звісно, ніхто не пропонує вам перестати любити своїх найкращих у світі синочка або донечку. Однак турбота не повинна переходити в нав’язливі стани чи психоз.

Ви можете заборонити дитині комп’ютер, викинути з дому телевізор чи категорично не сприймати жодного з її друзів. Однак майте на увазі, що цим ви лише провокуєте її голод за цим усім. Вона ще більше хотітиме забороненого.

Важливо, щоб ви стали для дитини не суворим наглядачем, а люблячим батьком чи матір’ю, які разом із дитиною акуратно, по шухлядках розберуть причини страхів і пояснять на конкретних прикладах, чому не все, що ми можемо мати, нам корисне.

2. Діти — не ваша річ

Це дуже складно прийняти, але щоб діти й батьки змогли бути щасливими у житті, їм потрібно вчасно розірвати пуповину, яка їх поєднує.

Ніхто з нас нікому нічого не винен. Кожна людина — це повноцінна особистість від самого початку життя, незалежно від того, скільки дорослі вклали в неї коштів і власного здоров’я.

Любов неможлива без поваги. Батьківське виховання має бути спрямоване на виховання самостійної, цілісної та повноцінної особистості, здатної приймати рішення й вижити в цьому світі без чужої допомоги.

3. Нічого не робіть замість дитини

Щоб ви чогось навчилися, вам потрібно спробувати це робити кілька разів, дозволяючи собі при цьому помилки. Це ж очевидно, чи не так?

Те, що ми не дозволяємо своїй дитині нічого робити, говорить про те, що ми не любимо її, не довіряємо, не віримо в неї та не хочемо підготувати її до дорослого життя. Вона — наша іграшка.

Батьки повинні заохочувати дитину творити. Батьки повинні давати дітям натхнення й бажання брати все нові висоти. Батьки повинні дарувати дитині крила. Це неможливо, одночасно забороняючи їй помилятися, чи тим більше — постійно караючи за помилки та невдачі.

4. Завжди запитуйте в дитини її думку

Те, що батьки не люблять власних дітей, чудово «зчитується» з того, що вони ніколи не запитують у них думки про речі або події, які мають до них безпосередній стосунок.

Діти повинні з перших років життя готуватися до дорослого життя. Це потрібно не лише тому, що зможе врятувати їх від шахраїв, але й тому, що непідготовленій та недорозвинутій людині ніяких шахраїв і не потрібно.

5. Дорогі іграшки не компенсують дитині нестачу батьківської любові

Комплекс провини батьків перед дітьми потрібно долати не дорогими «подачками», а здоровими, повноцінними стосунками, що ґрунтуються на взаємній повазі та любові. І про це — черговий пункт.

6. Дитина — це особистість, а не неповноцінна, «недорозвинута» людина

Силою певних обставин, передусім власних дитячих травм, батькам дуже важко приймати свою дитину за особистість, рівну собі. Я не кажу зараз про нівеляцію авторитетів чи легковаження сімейною ієрархією.

7. Не крадіть у дитини дитинство

Чимало батьків, відмовляючи дітям у праві на власне життя, намагаються зробити це ще й якомога швидше. Вони віддають дитину до школи ще з п’яти років, вчать її рахувати і писати ще до 1 класу, шукають можливостей записати її на найбільшу кількість секцій та гуртків, не даючи рідній дитині просто побути собою, нікуди не поспішати й не напружуватися. Просто рости. Вона ж дитина!

Не крадіть у дітей дитинство. Вирішуйте власні проблеми з психологами чи іншими фахівцями. Школа школою, але гуртки, секції та інше дозвілля дитина повинна обирати сама. Або не обирати жодного. І ще.

8. Найбільше, що можуть дати тато і мама своїй дитині, — це любов між собою

Якщо ви думаєте, ніби саме ви (на відміну від усіх інших людей цієї планети) здатні будувати родинні стосунки так, щоб вони стосувалися лише вас і вашого подружнього партнера, при цьому оминаючи дітей, — ви самі себе дурите. Такого не може бути в принципі.

Дитина зростає в атмосфері родини. Вона відчуває настрій кожного її дорослого члена. Вона вчиться взаємодіяти з дорослим світом саме за тими принципами, яких набирається від батьків.

І саме тому надзвичайно важливо пригадати істину, просту до банальності: здорові та повноцінні дорослі виростають лише з дітей, вихованих у здоровій та люблячій родинній атмосфері.

9. Діти ніколи не чують, що ви наказуєте їм робити

Зате вони завжди роблять те, що ви робите. Батьківський приклад — це фундамент, на якому будується характер і доля людини.

Лише власним прикладом можна навчити дитину акуратності, чистоти, працьовитості, співчуття, чесності, поваги до старших і навіть побожності.

Історія Церкви повна прикладів того, як побожні батьки виховували святих дітей. Звісно, поки перед нами така мета навіть не стоїть. Нам достатньо хоч би елементарної порядності.

Хочете бачити добрих дітей? Будьте самі максимально нормальними у своїх словах, учинках, намірах і цінностях. Діти прагнуть мати живих авторитетів. Почніть виховувати себе, і виховувати дітей у вас не буде потреби.

І останнє. Для деяких людей це найважливіша порада.

10. Ніколи не прикладайте руки до дітей

У жодному разі. Ніколи ні по чому. Ні своїх, ні чужих.

Потрібно збагнути, що діти ніколи не були дорослими, аби жити бездоганно та без помилок. Зате дорослі були дітьми та за бажання легко можуть поставити себе на їхнє місце.

Хіба той факт, що вас у дитинстві били батьки, дає вам право продовжувати цю традицію на власних дітях? Вчіться мови любові, а не вдосконалюйтесь у поганих звичках минулого. Цінуйте зовсім інші речі, які варто передавати у спадок.

Любіть і поважайте себе. Любіть і поважайте своїх дітей.

Щастя батьків не повинне залежати від дітей, однак без дітей воно буде зовсім інакшим. Тож шануйте те, що маєте, аби не втратити всього. Пам’ятайте, що батьки повинні стати надійною фортецею для своїх дітей, а не головним джерелом їхніх фізичних і психологічних травм.

Тут усе просто. Їх не обманеш. Це не може не тішити й не лякати одночасно…»

You cannot copy content of this page