Сповідь – це очищення. Сповідь – це Таїнство. Сповідь – це духовний подвиг, що вимагає систематичності.
Однак нерідко християни відходять від дотримання Господніх настанов і не навідуються до сповідальні довгими роками.
Комусь здається, що сповідь потрібна, коли відчуваєш тягар на душі, інші відчувають невпевненість або бояться реакції священника через таку тривалу відсутність.
Тоді справжня вартість і сенс Таїнства втрачаються, бо ж християни забувають, що головна мета сповіді – стати на крок ближче до Бога, почути Його слово, отримати пораду, настанову та, зрештою, покуту. Священник – тільки посередник між християнином і Господом.
Принаймні раз у тиждень, у неділю повинен приступити до Причастя. Це Божа Благодать, тому нехтувати нею, перебуваючи у храмі – щонайменше нерозумно. Тільки регулярна участь у Святій Євхаристії може зробити людину вірним виконавцем Божої Волі, Служителем Найвищої Істини.
Сповідь перед Причастям – це не тільки благочестива традиція, а й чудова нагода зробити «роботу над помилками» і в духовному, і у світському житті.
Позбутись від невпевненості перед Сповіддю, навіть якщо ви не приступали до Таїнства дуже довго, допоможуть ці поради:
- Іспит совісті.
До Сповіді треба приготуватися: ретельно осмислити всі гріхи, що вчинив за тривалий час. За необхідності записати на аркуші паперу. Його можна використовувати на Таїнстві.
Не обходиться без труднощів: зазвичай ми пам’ятаємо «великі» гріхи, а ті, що здаються нам менш суттєвими, не згадуємо. Найбільший гріх – гординя, що переконує людину у власному всевладді – нерідко залишається непоміченим.
- Не бійтеся налякати священника
Повірте, богослужителям вже доводилося чути вражаючі списки і не раз. Отець добре знає Святе Письмо – навряд чи вам вдасться назвати вчинки, про які священник дізнався би вперше.
Якщо ви не назвете свого гріха, прощення отримати не вдасться – зате дістанете нагоду «збагатитися» ще одним гріхом – замовчуванням лихого вчинку на Сповіді.
Ознайомтеся з розкладом проведення Таїнства Сповіді у храмі або домовтеся із священиком особисто
Сповідь після тривалої перерви вимагає більшої зосередженості і уваги, ніж зазвичай. Тому краще призначити сповідь в індивідуальному порядку або прийти до церкви у спеціально відведені години.
- Уточнення – не зайві
Приступаючи до Сповіді, ви можете звернутися до священника і сказати: «Отче, це перша моя сповідь за 5 років. Ось мої гріхи: …»
Не кваптеся і зосереджуйтеся на кожному вчинку, про який жалкуєте. Пам’ятайте, що немає великих і малих гріхів: кожен проступок – то крок проти Бога.
- Після сповіді – покута
Мета священника – провести християнина на праведний шлях духовних пошуків. Для цього після сповіді отець призначає «покуту» (епітимію) – це може бути перелік молитов або певна дія, що її необхідно виконати, аби отримати прощення за конкретний гріх.
- Подякуйте Богу за цю благодать.
Нерозкаяяний гріх – стіна між людиною і Господом. Таїнство сповіді – руйнування цієї стіни; ліки для душі.
(Молитва після сповіді)
Безконечно Милосердний Господи! Дякую Тобі від усього серця, що Ти простив мені мої гріхи й очистив мою душу. Допоможи мені, Господи, щоб я назавжди став Твоєю доброю й вірною дитиною; надалі обіцяю ніколи більше не грішити й уникати всього, що мене доводить до злого.
Пречиста Діво, Богородице Маріє! Небесною силою і благодаттю допоможи мені якнайкраще виконувати Волю Божу, будь моєю Заступницею перед Богом.
Святий Ангеле Божий, Охоронцю і Заступнику мій, бережи мене від усього злого. Амінь.
Пам’ятайте, що немає гріха, якого не відпускає Господь. Але є гріхи, в яких не хочуть розкаятися люди. Сповідь потрібна, аби омити душу. І бодай спробувати більше її не бруднити.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.