fbpx
Але просити у Іванни оплати я не схотіла, а накинула три тисячі квартирам і брала з них не 8, а 11 тисяч гривень. Моя невістка тепер вимагає, щоб я їй ці вершечки повернула і виплатила! Я була проти, щоб син йшов від Іванки. У них була чудова родина, двоє дітей. І так вийшло, що син і та краля поїхали дуже далеко і ми тепер з ним майже не спілкуємося. Інша справа – колишня невістка і мої рідні онуки, вони і є моя справжня родина.  Але останні два роки Іванна з дітьми живе в Німеччині. Її квартира – під моїм наглядом, ми в неї пустили квартирантів. З якихось причин вони не можуть переводити оплату Іванні на карту напряму, тому платять мені, невістка сама так сказала робити. Знаєте, у мене пенсія зовсім маленька, а життя нині дуже дороге, самі знаєте.
Але просити у Іванни оплати я не схотіла, а накинула три тисячі квартирам і
Перед самим Великоднем Віра мені зателефонувала і попросила позичити хоча б тисячку, бо немає за що ковбаси і яєць в кошик купити. – Віро, а твоя Наталя чим займається в свої 22? – Та вона ще мала, що з неї візьмеш! Сидить дома поки є така змога! – Ой, а ти пам’ятаєш, як я в такому віці була ще й з дитиною на руках, а ти мене на роботу проганяла, бо не хотіла мені борги віддавати? Так ось, нехай твоя дочка підіймається з дивану і роботу шукає. – Нарешті я віддала сестрі “борг”, який носила в серці десять років
Нарешті я віддала сестрі “борг”, який носила в серці десять років. Зі своїм чоловіком
Я живу і працюю в Італії вже 10 років. Дітям допомогла купити будинок, висилаю певні суми на свята і подаруночки онукам – і все на тому. Вони у мене нічого не просять, працюють, виховують діток і я їм за це вдячна. Вони у мене хороші. Не такі амбітні і цілеспрямовані, як я, але живуть своїм спокійним скромним життям, народили трьох чудових діточок. Щасливі малим, як то кажуть. Зараз у мене в Італії у невеличкому південному місті своє маленьке швейне ательє і квартирка. Свого часу я продала свою квартиру в Україні і дала частину грошей сину, а частину взяла з собою в Італію, тому свого житла я не маю на Батьківщині, коли приїжджаю – зупиняюся у дітей і це всіх влаштовує. А ще я минулого року зробила один вчинок, про який зовсім не шкодую – подарунок невістці, це наш з наю секретик. Тепер це інша жінка!
Я живу і працюю в Італії вже 10 років. Дітям допомогла купити будинок, висилаю
Я аж тісто на паски перестала місити, коли спіймала себе на цій думці. Але ж справді! За 9 років спільного життя з Максимом я жодного разу не почула від чоловіка слова любові. Усього цього в моєму житті так і не сталося. А за кілька місяців – сорок рочків. В ту мить якогось великоднього озаріння-усвідомлення, я зрозуміла, що життя пройшло даремно і справжнього кохання я так і не пізнала. Та я все одного готувала чоловіку вечерю – куди ж мені подітися. Хоча насправді моєму життю багато хто міг би позаздрити. Макс чудово забезпечував нашу родину, підростають двоє прекрасних дітлахів. Свій будинок, теплий і затишний, машина. Я не працюю, але підзаробляю собі улюбленою справою-хобі – випічкою. Що ще треба? Чоловік мене цінує, він порядний і добрий. Макс переоформив на мене частину свого бізнесу
Я аж тісто на паски перестала місити, коли спіймала себе на цій думці. Але
Я з Італії відразу до свахи в село приїхала, там і діти мене чекали. Я відпочила з дороги і давай питати сваху, де її пасочки, чому не хвалиться. – А я не пекла! Ви ж, свахо, нам цю, таку гарну, італійську привезли! Хіба ні? – Ще скажіть, що і холодця не розлили на свята?, – засмутилася я. А після сваха повела мене в дальню кімнату. – Діти в цій квартирі такі ремонти дорогі поробили! Як ви їх тепер, на вулицю? – А за чиї, свахо, євро, ті ремонти зроблені? Може за ваші, чи за сина вашого?
Я з Італії відразу до свахи в село приїхала, там і діти мене чекали.
Довгих три роки я зустрічалася з Борисом, в якого дружина і двійко дорослих дітей. Я вірила йому, бо в такому віці не обманюють. В нас було стільки мрій і планів. Я до останнього надіялася, що Борис покине дружину, та цього не сталося, хоча і діти і дружина все знали про мене. Ми не разом, але недавно я дізналася, що при надії. Я переконана, що ця дитина нас зблизить, але ми будемо для неї лише татом та мамою
Я  заплющила очі й натягнула ковдру на голову. Я не знала, що робити. Вставати
Григорій сів за стіл їсти котлети-напівфабрикати з гречкою. Звичайно, чоловік скривився. Григорій повертався з роботи незадоволеним, оглядав кімнати, завалені іграшками, казав: “Хоч би борщу зварила. І чим ти весь день займаєшся?” Мій чоловік був цілеспрямованим, амбітним, тримав два магазини і авто майстерню. Але щасливою мене це не робило. Я більше не ходила на каву з подругами і взагалі нікуди не ходила. Трохи згодом мене можна було зустріти на вулиці лише з коляскою, у якій спала чи бавилася маленька Соломійка. З появою дитини у мене зникла можливість працювати в офісі, і ті подруги-колежанки, які були у мене раніше, зовсім зникли. Все так закрутилося, що я навіть мамі і сестрі телефонувала дуже зрідка. Я більше не упізнавала себе у дзеркалі. З нього на мене дивилася стомлена жінка зі згаслими очима, зблікла і посіріла, набагато старша за мене справжню. І виглядала вона набагато старша. А дітей вже було троє
Мій чоловік був цілеспрямованим, амбітним, тримав два магазини і авто майстерню. Але щасливою мене
Я не віддала свою дитину рідній сестрі, і думала, вони змирилися з моїм рішенням. Та одного разу я помітила, що з друзів у фейсбуці зникла Марина. Я попросила Романа, щоб зайшов зі свого телефону. Те, що я побачила, не вкладається в моїй голові. Я інколи пересилала мамі фото Дмитрика, як-не-як, а він її єдиний онук. І ось власне всі ці фото красувалися на сторінці сестри, але не як мій син, я її. Навіть тато, в якого давно інша сім’я, спантеличений від їх вчинку. І ось тепер я думаю, чи просити маму і сестру на нашу з Романом розписку
Я виросла в неповній сім’ї. Тато пішов, коли мені було лише 5 років, а
На Великдень невістка з сином пішли в гості, а дітей на мене залишили. Так ще й сміли прийти пів другої ночі. На другий день до нас друзі прийшли і так само сиділи до ночі. Я вже думала на цьому гульки закінчаться, та де там. Сьогодні Марина знову нарядилася. Я почала її питати куди вона збирається. А та мало того, що не захотіла сказати куди іде і коли прийде, так ще й почала мені пред’являти претензії. “Чого це ви, мамо, мені не допомогли вчора канапки для друзів зробити?”
Ох і невістка мені попалася. Коли Марина із моїм сином Тарасом зустрічалася то частенько
Після того як занедужала свекруха, мій чоловік направився за кордон на заробітки. Ось вже більше двох років ми бачимось лише по відеозв’язку. Я б може і їхала до Віті, але підрахувавши всі витратити зрозуміла, що краще мені й не рипатись. Але і це не найгірше в моїй історії. Є в нас кум Славко, який з дитинства з моїм чоловіком йде рука об руку. Таке мій Вітя з ним начудив, що я досі оговтатись не можу. Це ж треба було додуматись! Автівка ж то моя!
Після того як занедужала свекруха, мій чоловік направився за кордон на заробітки. Ось вже

You cannot copy content of this page