Ось яке вона явила диво.
У 1970 році київський священик о. Тимофій Шайдуров купив будинок у двох віруючих жінок. На горищі цього будинку зберігалися старі церковні речі. Колишні власниці будинку дозволили все непридатне викинути, окрім шматка мішковини, на якому, як вони повідомили, була ікона, яка стерлася від часу.
Отець Тимофій слідів ікони на старому шматку мішковини не знайшов, але, щоб не допустити помилки, завіз мішковину схимниці Ананії, яка жила в районі Караваєвих дач столиці.
Матушка Ананія доручила своїй послушниці Таїсії пустити полотно в річку за течією. Біля річки на послушницю звернув увагу міліціонер і, щоб уникнути спокус, вона повернулася з тканиною в келію. Щось не дозволяло їй розлучитися з полотном, і вона продовжувала його зберігати.
У 1972 році Таїсія прийняла чернецтво з ім’ям Гавріїла.
У тому ж році, на свято Успіння, на полотні чітко проявилися два хрести: вгорі полотна і трохи нижче, збоку.
Незабаром виявилося, що хрести ці були зображені на коронах Богоматері та Немовляти-Христа. Протягом року на полотні повністю проявилися всі деталі ікони!
Спочатку зображення було чорно-білим, а пізніше, на Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, почало ставати кольоровим. Останньою проявилася сорочка Дитини. Коли ікона була в стадії відновлення, запросили реставратора-іконописця, але він, глянувши на це чудо, відмовився втручатися.
Попри те, що час був складний, звістка про чудо оновлення ікони швидко поширилася.
Священики, ченці, паломники та прості віряни почали відвідувати будинок матінки Гавріїли, який став своєрідним храмом. Священики назвали тоді образ «Рятівницею», пізніше було встановлено, що за характером зображення вона ближче до Барської ікони Божої Матері.
Під кінець свого життя матінка Гавріїла стала схимнецею, і, щоб святий образ став надбанням для всіх віруючих людей, за порадою близьких, передала його в Києво-Печерську Лавру. Це сталося у 1992 році, на самому початку потрясіння Української Православної Церкви розколом.
При відкритті монастиря і відновлення монастирського життя, братія обителі зробила для ікони кіот.
Поступово ікона почала проявлятися на цьому убрусі і у 1996 році повнісю оновилась! Хіба не чудо Боже?
Віряни впевнені, що через чудотворну Барську ікону Господь ще раз засвідчив істинність канонічної Православної Церкви, непорушність нашої віри та непорушність сподівання на заступництво Преблагословенної Діви Марії, Пречистої Матері Господа нашого Іісуса Христа.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, spzh.news
За матеріалами з відкритих джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
