Navigate
X

У вісімдесятих це було! Прийшов Володя і каже: “Марусю, нас направляють в одне село, недалеко від районного центру. Будемо навчати дітей разом!” Яка ж то була радісна звістка. Нас тоді поселили у невеличкий будиночок в центрі села. Серед мальовничої природи і привітних людей ми почали жити і творити! Все складалось якнайкраще! Минали роки. Якби ж я тільки знала, яка на мене в цій місцині чекає старість. Сумно, дуже сумно!

Все життя своє віддала роботі! Майже 45 років. Чому тепер стала така непотрібна? Моя розповідь непроста, адже вже два роки…

G Natalya

До Олесі ми поїхала на хрестини їх з чоловіком синочка. Власне, там я і побачила всі свої подарунки для свекрухи, які обирала з любов’ю, як для себе. Але тоді я і слова не сказала. В голові в мене засів деякий план, як викрити свекрушеньку у її негарних вчинках по відношенні до мене. Ми ж колись жили всі під одним дахом, і я цю ледарку Олесю прекрасно знаю. Правда, для Ніни Миронівни вона – свята людина!

До Олесі ми поїхала на хрестини їх з чоловіком синочка. Власне, там я і побачила всі свої подарунки для свекрухи,…

G Natalya

Ми дочці за свої гроші купили квартиру. Всієї суми не було, довелось кредит брати. Ось тому ми по документах і оформили її на чоловіка. Це ж нічого не міняє, нехай діти там живуть і що хочуть роблять. Але якщо Іринка зраділа, то Василь – ні. Зять відмовився в ту квартиру переїжджати. Каже, що ми будемо приходити до них, як до себе додому. Іринка вже на п’ятому місяці, є старша дитинка, а вони досі по орендованих мотаються! І через що? Через гонор?

Ми дочці за свої гроші купили квартиру. Всієї суми не було, довелось кредит брати. Ось тому ми по документах і…

G Natalya

Живу я в селі на Полтавщині, і вільного часу у мене обмаль – самі розумієте, що таке сільське життя-буття. Тож зайвих хвилин для байдикування я не маю. Але розповім вам свою історію, аби почути людяні й мудрі поради. Звуть мене Ніна, у мене троє діток, є чоловік і мешкаємо ми в невеличкому селі. Хоча народилася я в місті, але розчарувалася і в ньому, і у своєму міському оточенні. «Друзі» перестали викликати у нас із чоловіком позитивні емоції, і ми вирішили кардинально змінити свої життя. Я на таких не звертаю уваги. Нам обом за 40 років, розум наче на місці, досвіду й мудрості вистачає. Та й діти є. Ні, їсти зі сміттєвих баків ми не збиралися

Живу я в селі на Полтавщині, і вільного часу у мене обмаль - самі розумієте, що таке сільське життя-буття. Тож…

M Alena

У минулі вихідні я мав 30 років. Ну звичайно, що наші з дружиною батьки прийшли до мене на день народження, ми ї х запросила, Катя приготувалася як слід. Але матусі-татусі і піднесли такий подаруночок, від якого ми досі не оговталися, чесне слово! Тепер у нас буде інша бетонна коробка, зате своя. Мабуть. Ось так мене привітали. Називається, допомогли нам стати дорослішими. Їх про це ніхто не просив. От дякую, але краще не треба було!

У минулі вихідні я мав 30 років. Ну звичайно, що наші з дружиною батьки прийшли до мене на день народження,…

M Alena

Раз на місяць моя невістка робить генеральне прибирання, після якого нам цілий тиждень не можна – нічого. Вона як жандарм ходить по хаті і вистежує кожен наш крок. В цей час я почуваюсь, як мала дитина, яка завинила перед мамою. Я навіть боюсь щось готувати на кухні, чи взагалі їсти, щоб крихта не впала. Цей період надто важкий для мене, бо навіть закрадаються думки, щоб втекти назад у село

Моя невістка як поприбирає в хаті, то таке твориться, хоч стій, хоч падай. Насправді прибирає вона раз в місяць, а…

G Natalya

Як я так вляпалася, вискочивши заміж за такого дріб’язкового чоловіка – досі не можу второпати! Та з роками мене на стільки почала не влаштовувати ця дріб’язковість Матвія, що я вирішила йому про це сказати. Але тут з’ясувалися такі деталі, що й на голову не тягнеш! Ось наприклад, світло у квартирі. Я не знала, де він цього набрався. Можливо, прочитав в Інтернеті чи друзі підказали, а чи й мама – не виключено

Як я так вляпалася, вискочивши заміж за такого дріб'язкового чоловіка - досі не можу второпати! Та з роками мене на…

M Alena

Ця ніч була нестерпною, я ледь встала зранку на роботу. Мій чоловік поїхав кудись ввечері на автівці, не сказавши ні слова. Тричі я телефонувала Роману, та він не відповідав на мій дзвінок. А потім: “ваш абонент зараз не в мережі”, і ціла ніч переживання. Навіть чай з мелісою мені не допоміг, та ще й свекруха зі своїми претензіями: Чому я його відпустила! Що я за жінка, що не знаю де є мій чоловік”. – Бери, сідай в машину, і їдь його шукати. – Та куди податися, я не знала. Вже під ранок прийшов… неприємна, звісно, була картина

У мого чоловіка є усе для нормального життя. Та він вибирає її - "біленьку". Чому саме такі важкі часи ми…

G Natalya

От чого б я найбільше в житті не хотіла – це жити так, як моя мама в радянщину, за часів того союзу! Хоча мама хвалиться, мама постійно розповідає, як вона сама з усім упоралася, виростила нас, гнулася на кількох роботах, що ковбаса була в холодильнику і мати можливість раз на рік відпочивати в Ялті чи Алушті. Але я б нізащо не хотіла прожити таке життя, як у радянських жінок і яке було в моєї мами в молодості! Мама сама це розповідає, жінкам дозволялося нарівні з хлопцями стояти за верстатом, подавати цементний розчин на будівництві, носити мішки із зерном, валити ліс та виконувати іншу важку роботу. Це нормальна країна була??? Навіть не кажіть такого!

От чого б я найбільше в житті не хотіла - це жити так, як моя мама в радянщину, за часів…

M Alena

За столом Лідія Петрівна почала жалітися, що їй важко і скучно одній, що вона хоче, щоб ми частіше навідувалися. І після її ще деяких нарікань я і сказала те, що було в мене на язику. – Будете нити, ми вас в дім пристарілих влаштуємо. Там, таких як ви, багато. Скучно точно не буде. – Ось свекруха і образилась. – А що я таке сказала? Я ж пожартувала, як і ви недавно з Данилком. – Вже кілька днів від Лідії Петрівни ні дзвінка ні повідомлення

І лише коли я сказала свекрусі в такому дусі, як вона звернулася до мого сина, свого онука, та зрозуміла, що…

G Natalya