життєві історії
Зараз згадую і сміюся, а тоді плакала. Почалася моя невелика історія любові. Мені було двадцять п’ять років; цивільний шлюб – в минулому, в сьогоденні – робота в лабораторії
– Я з тобою ще не закінчила! Куди ти пішла, а ну повернися? – кричала колишня свекруха мені вслід. Сьогодні я розлучилася, остаточно і безповоротно. Суд прийняв рішення
Мені одразу не сподобалась ні жінка брата, ні її сім’я, але я навіть слова не сказала Василю. Він доросла людина, і має голову на плечах. Я б і
Богданці важко було змиритися з тим, що братерською любов’ю потрібно ділитися, адже ті знайшли свої половинки і один за одним одружилися. – Ви в мене такі статні, хіба
Ну от бачить же, що всім створює незручність, і все одно їде в гості! Це я про свою сваху, свекруху дочки. Дочка подзвонила мені на тижні, і каже:
Мені 55 років. Живу сама. І я не люблю, коли хтось приходить до мене додому, готям я ніколи не рада. Ось чому. Але друзі і родичі мене не
Мені було чотирнадцять, коли батьки за круглим столом повідомили, що “розбігаються”. Так як вже не маленька, я розуміла, що причиною була тітка Зоя. Спершу всі ми дружили сім’ями,
Вони відпочивали влітку удвох біля моря. Дочка і мама. Дуже сподобалося море. І взагалі місця навколо Одеси. Не те що у них. От би тут своє житло –
Я тоді працювала вчителем української мови. Заміжня не була, тому всю себе віддавала роботі та учням. Діти в школі були розумні та ввічливі, що не могло не тішити.
Наша мрія минулої весни здійснилася: ми з чоловіком придбали будиночок у селищі біля моря і переїхали. Але знайомі чомусь вирішили, що у нас безкоштовний готель! *** Ми з