Головна

життєві історії

Чотири роки тому я нарешті, проти маминої волі, вийшла заміж за Діму. Мама була категорично проти, а я була при надії, і чоловік наполягав на шлюбі, сказав що не дозволить дитині народитися поза шлюбом. Моїй мамі це все не подобається. Не подобається, що ми живемо у його батьків, бо вона вважає, що повинні жити окремо; не подобаються, що у нас зі свекрухою прекрасні стосунки – вона вважає що я повинна триматися подалі від “цієї хворої та неврівноваженої жінки”. Але ми з Мартою Василівною порозумілися, і я її вважаю дуже хорошою людиною
життєві історії 0
Чотири роки тому я нарешті, проти маминої волі, вийшла заміж за Діму. Мама була категорично проти, а я була при надії, і чоловік наполягав на шлюбі, сказав що
“Нові” свати для свекрухи стали спасінням від бідності, тому мої батьки, навіть коли давали безкоштовно продукцію з села, не були такі цікаві. В неділю я не стрималася і спитала, чому вона робить таку різницю. Якщо ви стоїте, то присядьте. “В нас окремий зв’язок з цими сватами. Тобі цього не зрозуміти. В нас навіть імена одинакові. Це все не просто так Всесвітом організовано”. З іменами правда, і ті і інші Ольга і Андрій. Мої ж батьки: Марія і Степан. І було б смішно, якби не так плачевно
життєві історії 0
“Нові” свати для свекрухи стали спасінням від бідності, тому мої батьки, навіть коли давали безкоштовно продукцію з села, не були такі цікаві. В неділю я не стрималася і
На весілля до сина я їхала з Італії не одна, а з Фердінандо. Свого коханого я вперше везла на “показ” в Україну. Я вважаю, син має знати, кому завдячує таке шикарне весілля. Рідний ж батько йому і копійкою не поміг. Я в Мілані вже багато років не працюю, а живу в своє задоволення в будинку з прислугою. Родичі за мене пораділи, а ось чоловік ходив чорніше хмари всю забаву, я ж по документах його законна дружина
життєві історії 0
На весілля до сина я їхала з Італії не одна, а з Фердінандо. Свого коханого я вперше везла на “показ” в Україну. Я вважаю, син має знати, кому
Так, в свій час Валя наплакалася ночами, поки я на чужих подушках спав. Але я покаявся, і зараз, на схилі літ, ми б могли насолоджуватися життям. До того ж, я її від ганьби врятував, взявши з дитиною на руках. І ось тепер така віддача? Валя після 24 лютого поїхала в Німеччину до сестри і з кінцями. Вона навіть на роботу там влаштувалася. А діти замість її напоумити, лише радіють за маму. Як мені жити далі, один Бог знає, ще й мама старенька під боком, до якої я не знаю, як підійти. Весь цей час її Валя доглядала!
життєві історії 0
Так, в свій час Валя наплакалася ночами, поки я на чужих подушках спав. Але я покаявся, і зараз, на схилі літ, ми б могли насолоджуватися життям. До того
З телефоном свекруха вийшла на балкон. Іван також мене залишив, бо пішов лагодити кран. І тут свекруха моя повертається і на коридорі каже: “Ти що, її там одну залишив? Там ж мої документи на квартиру. Та хитрюга на все здатна, лиш би моїм майном заволодіти”. Я промовчала, бо не хотіла “бурі”. Від гріха подалі я пішла на кухню, а коли ми сіли до столу пити чай, то Віра Павлівна побачила мій свіженький чорний манікюр. – Я ще на той світ не збираюся! Дарма старалася!
життєві історії 0
Ну щось собі таке моя свекруха взяла до голови, що я за її сина вийшла заміж не через кохання, а через трикімнатну квартиру в якій вона живе вже
Коли я лежала в лікарні, дочка мене лише раз провідала. А при телефонній розмові Зорянка наголосила, щоб я більше привчалась до лікарняної їжі, адже вона корисна, а мені варто трохи схуднути. Зате невістка приїжджала кожного дня. Старалась для мене, подбала навіть про шоколадки для медсестер. Лікарю віддячилась, навіть не сказала мені скільки. За ці десять днів в лікарні, я відчула, що зовсім байдужа для своєї донечки, про яку так дбала. Тепер моє відношення до невістки сильно зміниться
життєві історії 0
Ніколи не змогла б навіть і подумати, що для невістки стану потрібнішою, ніж власній донечці. З чоловіком ми виховали двох дітей сина Артема і дочку Зоряну. Обидвоє наших
Вийшла я заміж півтора року тому, переїхали зі Львова в село до його батьків, зараз мені 26 років і  я прислуга для сім’ї мого чоловіка! Не прибирає за собою зовсім, ледь навчили його мити за собою посуд, стіл і підлогу навколо нього після їжі потрібно прибирати віником і помити. Нічого додому не купує, їсть наше. Прибирання будинку повністю на мені, а смітити вони дуже люблять, продукти на всіх приношу, а магазин не близько, доводиться ходити майже три кілометри з важкими сумками. Само собою, що на мені – приготування обідів, і всього треба готувати багато, бо їсти дуже люблять. Та й продукти, які як мінімум на чотирьох на місяць коштують близько 10 000 гривень  – а це моя зарплата
життєві історії 0
Вийшла я заміж півтора року тому, переїхали зі Львова в село до його батьків, зараз мені 26 років і  я прислуга для сім’ї мого чоловіка! До весілля ми
Я вчора, як і всі 20 років, наготувала на всю родину вечерю: улюблені котлети чоловіка, картоплю, голубці, вареники солодкі на десерт. Адже я всім їм повинна: чоловік взяв мене 20 років тому з дитиною, вони мої благодєтєлі. Але Іван, до того, як почати їсти, поставив мені ультиматум: або я доглядаю його матір, або – на вулицю
життєві історії 0
Я вчора, як і всі 20 років, наготувала на всю родину вечерю: улюблені котлети чоловіка, картоплю, голубці, вареники солодкі на десерт. Адже я всім їм повинна: чоловік взяв
Вже два місяці з нами не спілкується дочка, і кому це все залишимо? Будинок же будуємо. Хотілося б почути дуже думку збоку, добрі поради. Мені 53 роки, чоловікові 60 років, є в дочка Оля від першого шлюбу, їй зараз 35 років. Ми з чоловіком живемо за 400 кілометрів від дочки, яка мешкає в Києві. У нас в селі свій будинок, тримаємо курей, індиків, телят, чоловік ще працює, я на пенсії. Дочка рік тому народила другу дитину, вона приватний підприємець, попросила мене приїхати допомогти з дитиною, щоб раніше вийти на роботу. Я приїхала ще до народження Златочки, а за місяць Оля вийшла на роботу. Я десь раз на два місяці на тиждень приїжджала додому. Оля мені під час останньої розмови сказала, щоб я вибирала щось одне
життєві історії 0
Вже два місяці з нами не спілкується дочка, і кому це все залишимо? Будинок же будуємо. Хотілося б почути дуже думку збоку, добрі поради. Мені 53 роки, чоловікові
Живу я з чоловіком та його батьками у двокімнатній квартирі, вже майже 5 років майже. Кухня у них величезна для квартири, ми з Тарасом у ній самі вважай ремонт зробили на наші гроші. Я сама все планувала, купували матеріали і все зібрали самі. І от кілька тижнів тому купила я на нову кухню посудомийку. Ми всі тут ледачі, посуд може в мийці стояти 2 дні. Чим вечорами свекрусі й мені намивати гору тарілок, краще ж так само 2 дні складати їх в машину. А виявилось, що я собі за 50 тисяч гривень купила не помічницю, а халепу! Посуд одразу ж перестав скупчуватися в мийці. Свекруха буквально не давала мені його, виривала з рук і терла ганчірочкою. Вчора я заповнила машинку, але в ній залишалося ще місце. Я ввечері Ірині  Василівні сказала – вранці поїмо, машинку запущу
життєві історії 0
Живу я з чоловіком та його батьками у двокімнатній квартирі, вже майже 5 років майже. Кухня у них величезна для квартири, ми з Тарасом у ній самі вважай

You cannot copy content of this page