Головна

життєві історії

Мама чоловіка набрала кредитів, щоб прокормити дочку, непутьового зятя і трьох онуків, але перекрити не змогла і набігли відсотки. Ось Сергій і поїхав все виясняти. Зробив детальну роздруківку в банку, що й до чого. А за збігом обставин в нашого сина був день народження, і там виплив перевід і на мій рахунок. Мала я і читане і співане від чоловіка. – Я тобі мало грошей даю? Ти ще в мами просиш?
життєві історії 0
Мама чоловіка набрала кредитів, щоб прокормити дочку, непутьового зятя і трьох онуків, але перекрити не змогла і набігли відсотки. Ось Сергій і поїхав все виясняти. Зробив детальну роздруківку
Мені ця Катька, яка називає себе Катрін, зразу до душі не припала! Ну яка з неї Катрін, прости Господи! Я оце на їхнє життя дивлюся й не розумію: для чого така жінка в будинку сина взагалі??? Вся квіточками розтатуйована – стидоба, а годує його тільки їжею з доставки, в будинку не прибирає. Молюся, аби йому нормальна господинька по життю стрілася, а не оця от халепа
життєві історії 0
Мені ця Катька, яка називає себе Катрін, зразу до душі не припала! Ну яка з неї Катрін, прости Господи! Я оце на їхнє життя дивлюся й не розумію:
Син з невісткою переїхали жити в трикімнатну квартиру в місті. Мене ж залишили в селі. Я просилася і не раз, щоб хоч мене до себе на зиму забирали, але діти сміються, думають, що я так жартую. Але мені не до жартів. Коли я їм потрібна була, то бабуся те, бабуся се. А тепер сиди бабка біля печі і молися. Невже в трикімнатній квартирі для мене б не знайшлося куточка?
життєві історії 0
Син з невісткою переїхали жити в трикімнатну квартиру в місті. Мене ж залишили в селі. Я просилася і не раз, щоб хоч мене до себе на зиму забирали,
Я довго вислуховувала від мами, яка я недолуга господиня, як кепсько зустріла й прийняла її сестру, мою тітку Олександру. Я мала стелитися, догоджати, скакати на задніх лапках і все подавати готовеньке на блюдці. Так ось, це саме вона вмовила мою маму на те, щоб вона поїхала на заробітки в іншу країну, в Португалію. я приготувала смажену картоплю з м’ясом, салат “Шубу”, овочі, поставила на стіл багато солодкого
життєві історії 0
Я довго вислуховувала від мами, яка я недолуга господиня, як кепсько зустріла й прийняла її сестру, мою тітку Олександру. Я мала стелитися, догоджати, скакати на задніх лапках і
Доведеться розлучатися, бо чоловік не працює вже який місяць – втратив роботу і нову не шукає. Офіційно не хоче влаштовуватися, а зарплата, яку пропонують Юрі на різних підробітках – його не влаштовує, бачте. Коли я зустріла свого Юрчика, мені було вже 25 років. Але нам не давала благословення йог омама. Так я вперше познайомилася зі своєю майбутньою свекрухою. Вона попросила називати її просто Мариною, хоч і зверталася я до неї на «ви». Сильна, розумна жінка. Я не хотіла дітей, та мені ще й 30 не було. І Юра був зі мною згоден. На той час його вже значно підвищили, тому ми встигли переїхати до приватного будинку і навіть завели величезного кота. Іноді до нас у гості приходила Марина, моя свекруха, і ми просто сиділи і балакали з нею за чашкою кави. Юрко виділяв мамі конкретну суму щомісяця, і ми про це знали
життєві історії 0
Доведеться розлучатися, бо чоловік не працює вже який місяць – втратив роботу і нову не шукає. Офіційно не хоче влаштовуватися, а зарплата, яку пропонують Юрі на різних підробітках
У вісімдесятих це було! Прийшов Володя і каже: “Марусю, нас направляють в одне село, недалеко від районного центру. Будемо навчати дітей разом!” Яка ж то була радісна звістка. Нас тоді поселили у невеличкий будиночок в центрі села. Серед мальовничої природи і привітних людей ми почали жити і творити! Все складалось якнайкраще! Минали роки. Якби ж я тільки знала, яка на мене в цій місцині чекає старість. Сумно, дуже сумно!
життєві історії 0
Все життя своє віддала роботі! Майже 45 років. Чому тепер стала така непотрібна? Моя розповідь непроста, адже вже два роки не можу змиритись, відпустити те, як зі мною
До Олесі ми поїхала на хрестини їх з чоловіком синочка. Власне, там я і побачила всі свої подарунки для свекрухи, які обирала з любов’ю, як для себе. Але тоді я і слова не сказала. В голові в мене засів деякий план, як викрити свекрушеньку у її негарних вчинках по відношенні до мене. Ми ж колись жили всі під одним дахом, і я цю ледарку Олесю прекрасно знаю. Правда, для Ніни Миронівни вона – свята людина!
життєві історії 0
До Олесі ми поїхала на хрестини їх з чоловіком синочка. Власне, там я і побачила всі свої подарунки для свекрухи, які обирала з любов’ю, як для себе. Але
Ми дочці за свої гроші купили квартиру. Всієї суми не було, довелось кредит брати. Ось тому ми по документах і оформили її на чоловіка. Це ж нічого не міняє, нехай діти там живуть і що хочуть роблять. Але якщо Іринка зраділа, то Василь – ні. Зять відмовився в ту квартиру переїжджати. Каже, що ми будемо приходити до них, як до себе додому. Іринка вже на п’ятому місяці, є старша дитинка, а вони досі по орендованих мотаються! І через що? Через гонор?
життєві історії 0
Ми дочці за свої гроші купили квартиру. Всієї суми не було, довелось кредит брати. Ось тому ми по документах і оформили її на чоловіка. Це ж нічого не
Живу я в селі на Полтавщині, і вільного часу у мене обмаль – самі розумієте, що таке сільське життя-буття. Тож зайвих хвилин для байдикування я не маю. Але розповім вам свою історію, аби почути людяні й мудрі поради. Звуть мене Ніна, у мене троє діток, є чоловік і мешкаємо ми в невеличкому селі. Хоча народилася я в місті, але розчарувалася і в ньому, і у своєму міському оточенні. «Друзі» перестали викликати у нас із чоловіком позитивні емоції, і ми вирішили кардинально змінити свої життя. Я на таких не звертаю уваги. Нам обом за 40 років, розум наче на місці, досвіду й мудрості вистачає. Та й діти є. Ні, їсти зі сміттєвих баків ми не збиралися
життєві історії 0
Живу я в селі на Полтавщині, і вільного часу у мене обмаль – самі розумієте, що таке сільське життя-буття. Тож зайвих хвилин для байдикування я не маю. Але
У минулі вихідні я мав 30 років. Ну звичайно, що наші з дружиною батьки прийшли до мене на день народження, ми ї х запросила, Катя приготувалася як слід. Але матусі-татусі і піднесли такий подаруночок, від якого ми досі не оговталися, чесне слово! Тепер у нас буде інша бетонна коробка, зате своя. Мабуть. Ось так мене привітали. Називається, допомогли нам стати дорослішими. Їх про це ніхто не просив. От дякую, але краще не треба було!
життєві історії 0
У минулі вихідні я мав 30 років. Ну звичайно, що наші з дружиною батьки прийшли до мене на день народження, ми ї х запросила, Катя приготувалася як слід.

You cannot copy content of this page