Головна

життєві історії

Після весілля я пішла в невістки, де на плечах нашої сім’ї, завжди сиділа свекруха і її одинадцятирічний синочок. Весь цей час мені потрібно було готувати їсти на велику сім’ю, що мене дуже втомлювало. В певний момент в нас з чоловіком на цьому етапі виникли суперечки. Гриша мене зрозуміти не хотів. Тому я зібрала речі і синів і повернулась жити до своїх батьків. Чоловік мотався від мами до нас, але одного дня таки прийняв рішення, з ким хоче жити
життєві історії 0
За свого Грішу я вийшла заміж, коли мені було вже двадцять три роки. Познайомились ми на весіллі у моєї сусідки. Григорій мій був родичом нареченого. Сам не місцевий
«Ти не любиш мого сина!». Саме ця фраза, кинута чоловіком. Я всерйоз задумалася, а чому, власне, я його маю любити? Я його у свою сім’ю не брала, мені його маленького привели та поставили перед фактом
життєві історії 0
«Ти не любиш мого сина!». Саме ця фраза, кинута чоловіком якось у суперечці, ввела мене у ступор. Я всерйоз задумалася, а чому, власне, я його маю любити? Я
На сьогоднішній день нічого не плануй. Ми зараз пообідаємо, ти помиєш посуд і ми з тобою ліпитимемо котлети. Запам’ятай: у тебе в холодильнику завжди повинні бути готові котлети. Щонайменше тридцять штук. Щоб твій чоловік ніколи не був голодним удома. Зрозуміло?
життєві історії 0
У жовтні проводили відпустку у свекрухи, і в цей же час до неї приїхала подруга разом із чоловіком із іншого міста. Приїхали вони без попередження, але нічого, будинок
Ми святкували місяць назад мій день народження, 35 років. Свекруня моя це й вчудила. А потім ходить мало не щодня  придивляється до мене – одягла я їх чи ні? Куди такі грубі? На пальці ніг, під шкарпетки? Ну чесне слово. А цими вихідними мама чоловіка помітила в Улянки айфон, передостанню модель ми їй взяли, якраз грошей вистачило мені з продажу того її барахла, яке мама чоловіка мені припіднесла, вважаючи сімейними коштовностями. Наш сімейний бюджет не дозволяв купити дитині такий гаджет, адже він коштує 40-50 тисяч гривень. А потім я стала поганою невісткою, свекруха квартиру перепише на дочку. Через мене мій чоловік такої милості від мами тепер позбавляється
життєві історії 0
Ми святкували місяць назад мій день народження, 35 років. Свекруня моя це й вчудила. А потім ходить мало не щодня  придивляється до мене – одягла я їх чи
Приїжджаю я до дітей в суботу, а Василинка на вулиці, грається в футбол з сусідським хлопчиком. – Вась, Вась, пасуй! – Я ще подумала, чому Вась, це ж дівчинка. А через годинку Анна покликала всіх до столу. – Вася, роздай усім виделочки і серветочки і про бабусю не забудь. – Анно, що за Вася? Може мені хтось в цій хаті це пояснити? – А ми так Василинку завжди гукаємо, – сказала Вікторія, найстарша онучка. Додому я їхала вся в роздумах. Хай вже буде Вася, лиш би з тими дітьми заспокоїлись. Бо п’ятеро прогодувати – не просто, ще й всі дівчатка
життєві історії 0
Діти назвали дочку Василиною. Я нічого не говорила, але вони почали її кликати Вася, а все тому, що вона в них четверта дівчинка, а вони мріяли про хлопчика.
Ми планували в село їхати разом, але з самого ранку зі мною зв’язалась колишня і попросила посидіти з сином, бо в нього жар, а Уляна записана на манікюр. Я не думаючи почав збиратися. Але в цей час мені зателефонувала моя мама, вони з татом повинні були їхати в село разом з нами однією автівкою. – Мам, Марічка поїде маршруткою, бо я потрібен Матвійчику. – Тут мама не втрималася і втрутилася. До сина того дня я не поїхав, і це було правильним рішенням!
життєві історії 0
Я дуже кохав Уляну. Ми жили душа в душу, але лише чотири роки. В нас народився синочок, з яким я планував в майбутньому ходити на риболовлю, навчити майструвати
Я дочці так і сказала, що або він бере наше гарне родове прізвище “Лисенко”, або про долю в спадку нехай Ліля забуде, все сину залишу. Ну як я буду навіть перед сусідами виглядати, коли в мене по двору “собачки”-онуки бігати будуть? Ще й не особливо породисті, я вам скажу, бо зять там щось таке, з робочого люду. А дочка-собачка – ну за що мені оце все? Добре, чоловік на небесах шість років вже – він би не знаю, як би це сприйняв! Та я не змирюся, це вище моїх сил. Я як почула його прізвище – ледь зі стільця не впала
життєві історії 0
Я дочці так і сказала, що або він бере наше гарне родове прізвище “Лисенко”, або про долю в спадку нехай Ліля забуде, все сину залишу. Ну як я
Я точно не поїду до них той ремонт робити і чоловіку забороню, хоч він цим і займається. Треба – наймайте людей, майстрів і вперед! Ми самі зйомці живемо, збираємо на своє. А свекруха після 10 років італійських заробітків повернулася і приперла нам замість грошей гарбузів, картоплю і моркву з села, свекром і зовицею вирощені. А мені це нащо? Зберігати на балконі, щоб пропало? Та я все на базарі чи в магазин за копійки купляю. Місяць тому Зоя Богданівна повернулася. А в ці вихідні вони зі свекром приїхали до нас в гості
життєві історії 0
Ми з чоловіка познайомились, коли навчалися в обласному центрі в університеті. Сам Рома з села недалеко, я – з райцентру трохи подалі. Почали ми жити, почавши все з
В дощовий день я зрозуміла, що мої чоботи протікають. Іншого виходу не було. Потрібно було нові, тому я звернулася до чоловіка. – Максиме, невже ти не розумієш, що мені потрібні гроші? У мене порвалися чоботи. Я вже 4 роки ходжу в одному і тому ж. – Чоловік строго на мене подивився, дістав з кишені стос купюр, порахував і поклав назад. Згодом я таки дізналася причину його скупості. Найкращий друг Максима одягав свою дружину, як ляльку Барбі, а та в один момент – хвостом вильнула!
життєві історії 0
Коли я виходила заміж, то розуміла, що буду жити не на широку ногу. У Максима на той час будувалася хата і приходилось економити. Звісно, це було приємно, що
Я до останнього надіялася, що сваха буде сидіти з онучкою. До того ж, це не безкоштовно. Юля моя дві тисячі казала буде платити і продукти деякі купляти. Спершу сваха ніби й погодилася, але потім передумала. – Ну не гоже те, що жінка буде більше чоловіка заробляти. Ти ж маєш зрозуміти, що Андрія це “підкосить”. Він же чоловік, добувач. Сиди дома з дитиною, а якщо сильно хочеш, то шукай щось собі в інтернеті. Он, глянь, дочка Стефи, продає одяг і непогано заробляє. – Так, тільки десять тисяч це не сорок!
життєві історії 0
Я до останнього, як і дочка, надіялася, що сваха піде молодим на зустріч і буде сидіти з онучкою. До того ж, це не безкоштовно. Юля моя дві тисячі

You cannot copy content of this page