fbpx
Валентині Андріївні через два місяці мало виповнитися п’ятдесят. Разом з чоловіком прожили щасливих 25 років, не вистачало їм лише одного – дитинки. Того дня жінку так розболівся живіт, що до поліклініки не в силах було дойти, прийшлось викликати швидку. – Він ось-ось з’явиться! На балаканину немає часу. – Хто з’явиться, лікарю? Ви чого? В мене вже давно цього немає!
Валентині Андріївні через два місяці мало виповнитися п’ятдесят. Разом з чоловіком прожили щасливих 25 років, не вистачало їм лише одного – дитинки. Того дня жінку так розболівся живіт,
– Хочу і ходжу! Якби твій чоловік влаштував свого брата до себе на роботу, то і у мене була б нормальна квартира! Так, я відвезла стіл. Я! Наш розвалився, а грошей на покупку немає. Новий собі купите, що не збіднієте,- кричала Ірина
Оселився у нас вдома так званий «барабашка»: то спідницю знайти не можу, то рушники на кухні не дорахувалися, іграшки дитини пропадати стали – але з ними-то все зрозуміло:
Коли Алісі виповнилося шість, прийшла пора задуматися про те, як через рік оформляти її в школу. Я не була її опікуном. Тоді я подзвонила сестрі. Її відповідь була простою: – Роби що хочеш, тепер вона – твоя турбота. У мене буде дитина. А цю можеш залишити собі
Віра, моя молодша сестра, з дитинства була несерйозною, з вітром в голові. Хлопчики, помади і танці – коло інтересів у неї визначився ще в школі і з роками
Чоловік просто не працював. Або сидів удома, або з ранку йшов до друга і сидів у нього до вечора, грав в комп’ютер, а мені казав, що йде на роботу. А про зарплату потім розповідав казки – затримують, платити не хочуть, потім заплатять. Першу свекруху я не бачила 8 років, і ось Галина Павлівна намалювалася – внучку їй давай. Вперше Галина Павлівна з’явилася у нас у дворі тиждень тому6 – Віддай мені Лілю і плати аліменти!
Мій перший шлюб був досить невдалим. Чоловік просто не працював. Або сидів удома, або з ранку йшов до друга і сидів у нього до вечора, грав в комп’ютер,
Надія бачила дивний стан чоловіка, але замість того, щоб запідозрити його в зраді, просто запропонувала сходити до спеціаліста, який допоможе Роману. – Я стільки років з тобою живу, а ти так і не зрозуміла? Я так поводжусь, бо в мене вже давно є інша жінка. – Він став бігати по хаті, і пакувати якісь свої речі. Надію кидало то в жар, то в холод
Надія бачила дивний стан чоловіка, але замість того, щоб запідозрити його в зраді, просто запропонувала сходити до спеціаліста, який допоможе Роману. – Я стільки років з тобою живу,
Теща брата, Ольга Степанівна, та ще штучка. Не дає їй спокою, що батьки мені квартиру купили, а брату грошей дали на перший внесок на іпотеку і надихали словесно: – Ти – чоловік, заробиш! – Це ти, Оленко, добре придумала з подарунком. Я рада, що ти все розумієш. У Лєри з твоїм братом тепер дитинка. А ти про племінника думаєш, добре. Ти тільки квартиру не Святославчику нашому даруй, а на мене перепиши. Мама, плачучи, вмовляє мене віддати їм мою квартиру, адже внук важливіше ніж те, що дочці ніде буде жити
Я тільки в свої 30 зрозуміла, що від родичів треба триматися подалі. А від чужих – тим більше. Брат одружився, на мій погляд – невдало. Але це справа
Дворюрідний брат Іван влетів на мою кухню: – Чому моя мати заповіт на тебе написала? Адже у неї я є, і внуки? Коли мій двоюрідний брат Іван одружився і привів дружину в будинок до своєї мами, вони не вжилися. По хорошому, брату було б забрати дружину і йти на орендоване житло, але моя тітка Орися – дуже м’яка людина. І пішла вона, переїхала до моєї мами
Дворюрідний брат Іван влетів на мою кухню: – Чому моя мати заповіт на тебе написала? Адже у неї я є, і внуки? …Коли мій двоюрідний брат Іван одружився
А вдома – картина маслом: сестра чоловіка, Зоя, сидить у нас на кухні, ридає гіркими сльозами, а чоловік мій навколо неї носиться, не знає за що взятися.На кухні нічого не змінилося – все та ж ридаюча Зойка і мій благовірний, який носиться навколо неї. – Не переживай, мамо. Вони у мене швиденько розлучаться! Так, мам. Повірила. Ти б чула, як я ревіла! Брат відразу повівся. І ця повелася. Та звідки у неї права на квартиру? Не сміши мене!
В суботу у найкращої подруги ювілей був – 30 років. Наїлися ми добряче, тому додому я не поїхала, у неї і ночувала. З ранку в неділю, ледве-ледве продравщи
Сестра забрала дітей і переїхала до мами. З мамою вона теж не вжилася – як так бабуся не хоче з роботи звільнитися і з дітьми вдома сидіти? – Молодець, ти, донечко у мене! Нажилася на доброті сестри, а я ще й квартиру свою тобі тільки залишу! Я видала сестрі ключі від нашої з чоловіком дачі і викликала їй таксі. Через кілька днів приїжджаю на дачу – а на дачі люди чужі. А грошей немає
– Молодець, ти, донечко у мене! Нажилася на доброті сестри, а я ще й квартиру свою тобі тільки залишу! Прекрасно знаю приказку про те, куди вимощена дорога добрими
Завтра ви приїдете до мене в гості, тому що у мене ювілей. Ви побачите, що я старію. Якщо я або тато будемо вам розповідати те, що вже розповідали рік тому, не переривайте нас, щоб роздратовано помітити: «Ти це вже розповідала. Кілька хвилин тому». Просто послухайте. Згадайте ті часи, коли ви були маленькими. Коли я кажу, що не хочу зараз приймати ванну
Мої дорогі діти! Завтра ви приїдете до мене в гості, тому що у мене ювілей. Ви побачите, що я старію. Будь ласка, будьте терплячі і спробуйте зрозуміти, через

You cannot copy content of this page