Використання цього запашного елементу християнської спадщини датується тисячоліттями до народження Христа.
Піднесеність, що витає у повітрі, Свята Таємниця і запах тліючого ладану – цих трьох символів достатньо, аби зрозуміти, що мова йде про Богослужіння. Ладан – без цього елементу годі уявити сучасну Літургію. Але звідки він взявся і чому ми його використовуємо?
Використання ладану в релігійній практиці налічує понад 4 тисячоліття. Його застосовували в Китаї – про це збереглося документальне свідчення, датоване близько 2000 р. до н.е. Торгівля пахощами та спеціями була важливим фактором економічно-політичних відносин між Сходом та Заходом.
Існував особливий маршрут, яким ходили купці, – шлях, що пов’язував Аравійський півострів з країнами Середземномор’я та Месопотамії. Назву свою він дістав завдяки головному товару – Ладанний шлях (або ж Шлях пахощів).
Маршрут користувався величезною популярністю серед торговців 3 тис. р. до н.е. Він пролягав з Ємену через Саудівську Аравію і закінчувався в Ізраїлі. Саме тут про ладан дізналися римляни.
Релігійні практики Заходу давно використовували ладан у своїх церемоніях. Про пахощі йдеться в Талмуді і згадується 170 (!) разів у Біблії.
Вихід, 30:1
«Зробиш також і жepтoвник на курення кадильне; з дерева акації зробиш його.»
Разом із традицією Старого Завіту перші християни починають застосовувати і ладан для здійснення таїнств. Тління ладану – це символ молитов вірних, що підносяться до раю.
Псалом 141:2
«Дозволь моїй молитві стати ладаном перед Тобою; моїм зведеним рукам дозволь піднестися у вечірньому проханні»
У Новому Завіті ладан згадується вперше, коли Св. Апостол Лука оповідає про народження Івана Хрестителя:
Євангеліє від Луки, 1, 10-13
А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.
Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жepтoвника.
Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.
Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан.
Ладан і кадило – священні символи Господньої таємниці. Коли дим від тління пахощів підноситься догори, зростає солодкість присутності Господа у храмі і пов’язує Літургію з Небом та Землею.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
