До дня народження я трішки готувалася, бо знала, що прийде сестра і подруги. Невістка мені пляцка спекла і стіл гарний накрила. Але мої гості замість того, щоб мене підтримати, почали невістку мою вихваляти. Річ в тім, що та всю зарплату в квіти вкладає. З подвір’я зробила оранжерею. А до мене на город – ні ногою. Все я сама. Фото біля тих квітів наробили, що пам’ять переповнилась. А мене аж трясло. Мої огірки і помідори нікого не цікавили. Квітами ж ситим не будеш!
Але що мені з тих квітів? Ними ситий не будеш
Моя невістка дуже любить квіти, тому готова всю свою зарплату в тому квітнику і залишити.
Живу я в селі з сином і невісткою. Вже два роки, як мій син одружився, та все ніяк мене з невісткою внуками не порадують.
Коли я починаю про це розмову, то це сильно їх дратує, у відповідь чую: ще не час, не переживайте, внуки будуть!
Син мій працює водієм автобуса, часто возить людей за кордон, а невістка в квітковій крамничці продавцем.
Раніше на нашому подвір’ї одна травичка росла. Попри хату я любила чорнобривців насіяти, бо тримаю трохи господарки і городу, тому ніколи за тими квітами доглядати.
Та вже коли в мене появилась невістка, то з кожним роком наше подвір’я все більше засуджується квітами.
Яких там тільки видів нема, як тільки що новенького привезуть до невістки в крамничку, так вона вже додому несе. Навіть не знаю, чи вона хоч якусь зарплату додому приносить.
Проте замість мені на городі допомогти, вона постійно в тих квітах сидить і порається. А скосити то тепер ціла проблема, поки ті всі кущики обійдеш, то добряче набавитись треба.
Син покосить, а невістка потім два дні після роботи біля кожного кущика обскубує.
А підживки різні викупляє, ті люблять кислотність, а тим для цвітіння зовсім інша піджива потрібна. Та в селі стільки того міндобрива, де колись хто такі гроші і сили на квіти витрачав. А та молодь тепер собі слова не дасть сказати.
Та вчора при неділі до мене сестра і подруги завітали, адже в мене на тижні день народження було.
Звісно, я підозрювала, що вони захочуть мене привітати, заздалегідь підготувала собі дещо. Невістка навіть пляцок для мене спекла. Дівчата були в подиві від побаченого.
Такої краси вони ще не бачили. Говорили, що годі очей від тих квітників відірвати.
Фото ми собі наробили, мабуть з п’ятдесят. Про те, що невістка мені на городі не хоче допомагати, вони навіть слухати не схотіли, лише вихваляли, яка вона в мене господиня і трудівниця адже такі квітники виростила.
Але що мені з тих квітів? Ними ситий не будеш.
Я вважаю що без них можна обійтись а гроші на щось корисніше потратити, навіть купити той мішок цукру, чи борошна, на довгий час буде що їсти.
А ви як вважаєте? Я маю рацію чи ні?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!