Коли сестра з такою легкістю подарувала мені свою частку в квартирі, я була приємно здивована. Я ж і подумати не могла, що за багато років вона забере “своє”, але ви собі не уявляєте, якою ціною. Коли мамі потрібна була допомога, я запропонувала Андріані забрати її з села до себе, в цей момент і виліз “козир”
Моя рідна сестра вдало вийшла заміж. Її чоловік великий бізнесмен. Живуть вони в своєму будинку в елітному районі міста.
Я ж з чоловіком розлучилася. Одна виховую дочку. Живемо ми в квартирі, яка дісталася нам з сестрою від бабусі, але Андріана віддала свою частку мені, за що я їй дуже вдячна.
Тут вона вчинила благородно, але все до пори до часу. Свою вигоду вона і з цього отримала.
Я ніколи не рахувала її гроші. Але мене дивує її ставлення до батьків, а точніше мами, оскільки тата вже немає.
Мама живе в селі. Господарки, дякувати Богу, вже немає. Але їй вже 78 років. В неї хворі ноги.
Я раніше натякала Андріані, щоб трішки підлікувала маму. Може якийсь санаторій, чи клініка гарна. В неї ж гроші є. Сестра ніби й допомагала, але особливо нічого для здоров’я не робила.
І ось настав той час, що хтось повинен з мамою сидіти.
Я ж натякнула Андріані, раз в неї великий і просторий будинок, щоб взяла маму до себе. Але сестрі таке рішення не сподобалося.
І тут вона придумала і видала, що я повинна її забрати в однокімнатну квартиру, і це буде така їй “відплата”, що вона мені подарувала свою частку.
Ось тепер виходить, що і не була вона такою “добренькою”, коли зробила цей жест “доброї волі”.
Я сперечатися не буду. Доля мами мені не байдужа. Але просто так образливо за сестру.
В неї були і є такі можливості, але немічна жінка, рідна мама, в її плани не входить.
Ось таке життя…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
