Коли я народила сина, чоловік відвідуючи мене в лікарні, попросив:
– Пам’ятаєш, ми хотіли назвати сина Данилком? Рідна, давай іншим ім’ям назвемо? Мені не подобається, не хочу, щоб сина звали Данилом.
-Ну добре, – відповіла я, – давай назвемо по-іншому. Як?
Чоловік помовчав, задумавшись і промовив:
– Кузьма.
– Що?! Я чула, як це ім’я пропонувала нам твоя мати, я ще подумала, жартує!
– Ні, не жартує. Вона всерйоз… Її діда так звали, мені це ім’я теж подобається.
Чоловік пішов, а я засмутилася. Дивилася на свого малюка і ревіла. Кузьма. Кузя. Несерйозне яке ім’я, відразу домовичок згадується.
Коли в палату зайшла медсестра, почала розмовляти з моїм синочком, називаючи його Данечкою, я сумно осіклася її:
– А він не Данечка у нас, він тепер Кузя.
Медсестра засміялася було, але потім взяла себе в руки, сховала посмішку, сказавши малюкові:
– Ну, Кузя, так Кузя! Хоча Данечкою було набагато краще!
Проривівши всю ніч, на ранок я заявила чоловікові, який приїхав нас забирати, з сином лікарні:
– Значить так! Ніякий він не Кузя. Давай, вигадуй інше ім’я і поїдемо.
Але ні мені, ні чоловікові ніякі імена в голову не приходили. А час ішов, треба було терміново визначатися, адже не поїдемо додому з безіменним сином.
– Ілля буде, – сказала я і ми поїхали додому.
Після лікарні чоловік не захотів везти мене в нашу холодну кімнату. У нас дійсно, було холодно, з новонародженим краще було не потикатися навіть туди.
Тому чоловік привіз мене до своїх батьків.
– Поживемо до весни, – запропонував мені чоловік.
Коли свекруха дізналася, що ми назвали сина Іллею, а не Кузьмою, вона дуже образилася. Сиділа, чистила картоплю і бурчала Славкові, моєму чоловікові:
– Таке ім’я дитині не дали. Ільюха, два вуха. Хіба ж це ім’я?
На другий день свекруха раптово «забула», як звуть Ільюшку.
– Як, як звуть їхнього сина? – питала вона при мені свого чоловіка, – Ось адже, дали ім’ялюдині. Відразу і не запам’ятаєш. Це ж хіба ім’я?
Поступово вона все-таки «запам’ятала», як звуть онука. Але я знаю, що вона недолюблює його саме через імені.
Всім своїм іншим онукам і онукам ім’я завжди придумувала, або схвалювала, вона сама. Так, наприклад, дітям Олени імена дала вона сама. Дітям Зіни імена придумувалися також, не без участі моєї свекрухи.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
