fbpx

– Максиме, з чим же ми завтра до церкви підемо? Де ж хоч одну пасочку взяти. Соромно то як, що люди скажуть. – Максим вийшов на поріг, і прийшла йому в голову одна задумка, яку він і вирішив втілити в життя. – Христос Воскрес, братику! Ох і пасочка в тебе красива! А давай поміняємось, – сказав Микола під церквою, – в тебе все одно гостей не буде

– Максиме, з чим же ми завтра до церкви підемо? Де ж хоч одну пасочку взяти. Соромно то як, що люди скажуть. – Максим вийшов на поріг, і прийшла йому в голову одна задумка, яку він і вирішив втілити в життя. – Христос Воскрес, братику! Ох і пасочка в тебе красива! А давай поміняємось, – сказав Микола під церквою, – в тебе все одно гостей не буде.

***

Жили собі на світі два браті. Один багач, другий бідняк. Багач Микола мав багато землі, лісів, худоби й усілякого добра, що навіть цісар йому заздрив. А бідний Максим мав хатку з одним вікном. У цій хатині бідно жила немаленька родина, а їсти було нічого.

Під Великдень жінка Миколи напекла багато пасок, а в бідній хатині не знайшлось борошна навіть на одну маленьку. Жінка сумує і плаче:

— Люди завтра паски понесуть святити, а ми що?

— Не журися, — відповів бідний чоловік.

Максим узяв сокиру і подався до лісу. Ходив тим лісом, поки не зрізав липу. Підрізав від неї малий ковбанчик і обтесав його так, що на подобу паски стала.

Прийшов з тією паскою додому. Став перед порогом і каже:

— Жінко, а ну розпалюй у печі вогонь, паску будемо пекти.

Жінка помастила ще її яйцем і вложила в піч. Паска їх вийшла гарна, рум’яна, висока, що та від утіхи аж заплакала і накрила її найфайнішим рушником.

Взяв Максим ту паску на другий день, на Великдень, і поніс її святити. Біля церкви людей було море. А серед них і багатий брат. Вподобав собі він братову паску і позаздрив, бо його паски порозтріскувались у печі.

— Поміняймося з тобою пасками, — каже до брата багач. — Я тобі за твою гладеньку дам дві своїх. Тобі однаково, а у мене гості будуть дивитись, не годиться…

Бідний брат цього тільки й чекав. Помінялись.

Максим запросив гостей до себе додому. Гості спочатку роздивлялися його хороми, а потім сіли за стіл. А на столі красується така гарна паска. Усі дивуються: як така паска вдалася? І гарна, і рум’яна, і висока! А далі взялися краяти її. Та ба! Ніякий ніж не заліз у неї. Мусив багач аж сокирою розрубувати, і тоді виявилося все.

Соромно було Миколі визнати, що так помилився. Він і каже:

— Ну і видите, люди добрі, які чудеса на світі діються? З паски в одній хвилині зробилось дерево! Мабуть, хтось її врік.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page