Мама все життя наговорювала на батька, який покинув нас, коли я була ще зовсім маленька. Через це я затаїла на нього велику образу, і навіть коли він вийшов на контакт, я його відкинула. І лише через багато років я дізналася, що весь цей час мама мене обманювала. Насправді, це не тато, а мама любила ходити “наліво”. Як тепер з цим жити? Вона зіпсувала моє, як минуле, так і майбутнє.
Дуже дивна історія виходить.
Я все життя жила без батька, ну як все, до чотирьох років він був, але потім за словами матері, тато пішов жити до іншої жінки.
Я довго вірила словам матері. Але і не вірити їй не було сенсу. Батько не дзвонив мені на день народження, ніколи не присилав подарунки та і загалом, не хотів мене бачити.
Коли я була мала, то мені було цікаво, яким є мій тато, я тягнулася до нього, але потім мати мене так накрутила, що я про нього і згадувати не хотіла.
У всіх халепах мама винила мого тата.
Нема грошей на одяг – тато винен, не може купити мені іграшки – тато винен, не може зустріти собі нового чоловіка – тато винен, адже кому потрібна жінка за тридцять ще й з дитиною.
Одним словом, матері у всіх випадках було вигідно винити тата. Адже погодьтеся, що легше винити когось, ніж взяти відповідальність за своє життя.
Коли я стала дорослішати то батько пробував зі мною зв’язатися, але я тоді була на нього так ображена, що і не хотіла його слухати.
Дуже важким для мене став мій підлітковий вік. Я хотіла стати самостійною, окремою від матері, а вона в цей час сприймала це, як непокору і при кожній вдалій нагоді казала, що це через те, що я схожа на батька.
Певний час я мирилися, але коли вже пішла в університет зрозуміла, що зовсім не самостійна і потрібно це міняти.
Після цього ми дуже посварилися з матір’ю. Я вирішила переїхати в гуртожиток. В цей час мама перестала давати мені гроші. На щастя, через певні обставини, я не платила за проживання.
Але гроші все одно були потрібні, на їжу, доїзд, та інші потрібні речі.
Мені прийшлося піти на роботу. Це було дуже важко.
Я була дуже виснажена, на парах просто валилась з ніг, потім вирішила взагалі деякі дні не ходити.
В один момент мені потрібні були гроші, ще якось дивом знову задзвонив тато.
Я вирішила його “використати”.
А що? Нехай платить хоч раз за все життя.
Ми зустрілися з батьком в кафе, це було дуже ніяково.
Якось за їжею почали говорити про все наше життя.
Виявилося, що він все життя намагався мене підтримувати: регулярно скидав гроші, надсилав подарунки, які виявилося, мама присвоювала собі, та і просто намагався побачитися, але мати зробила все, щоб цього не сталося.
Я спочатку не повірила батьку, але він показав мені докази, що без сумнівів доводили, що мати обманювала мене все життя.
Коли ж вже тато зміг зв’язатися зі мною, то я була на нього зла і тому він вирішив, що поки краще не лізти.
Тато розказав, що насправді причиною розлучення були не його походеньки “наліво”, а матері.
В той день тато застав мою маму в чужих обіймах, він не міг цього більше терпіти, адже і без цього стосунки були просто нікудишніми. Мати ж вирішала відібрати мене в батька таким чином його покарати.
Ось так виявилося, що все моє життя було обманом. Мама забрали в мене шанс на щасливе дитинство і зіпсувала значну частину мого життя, забрала одну з найдорожчих людей в житті кожної людини.
Після того, як я дізналася, що мати все життя мене обманювала і через свою образу не давала бути з батьком, я розуміла, що більше не можу довіряти цій людині. І взагалі, постало питання, чи варто мені підтримувати з нею зв’язок?
Ця жінка нищить все на своєму шляху, але в той же час, вона є моєю матір’ю.
А ви б як вчинили? Чи варто мені підтримувати зв’язок після правди яку я дізналася?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
