Моя бабуся співала у церкві і не пропускала жодного богослужіння. Розповідала мені про Бога. А коли я маленька спитала в неї: “Чому Бог пожертвував собою заради нас?” – вона відповіла мені цією притчею.
Запам’яталося на все життя.
Ми можемо уявити Бога на Його небесному троні, як Він сумно дивився вниз на землю, зруйновану падінням Адама та Єви. Гавриїл та Михаїл стояли поряд з Ним, їх ангельські очі стежили за Його засмученим поглядом.
“Бачите, що сталося, – сказав Бог, повільно хитаючи головою. – Чоловік та жінка, яких Я створив, зруйнували все. Вони відкинули Мене і перейшли на бік ворога”.
“Так, усе це дуже прикро, – відповів Гавриїл. – І це після всіх тих зусиль, яких Ти доклав, щоб зробити їх щасливими. Ну що ж, Ти спробував. Що ще Ти можеш зробити?”
“Маленькі невдячні люди, – сказав Михаїл. – Забудь про них! Вони не варті більше Твого часу й уваги.
Залиш їх сатані, кажу Тобі. Врешті-решт, вони лише творіння. Тобі і без них було добре, до того, як Ти створив їх; і Тобі й надалі без них буде добре”.
“Я піду до них”, – сказав Бог, ніби не чуючи слів двох ангелів.
“Підеш до них? – спитав Гавриїл. Що Ти маєш на увазі? Як ти зробиш це? Вони стали бунтівниками і зрадниками. Вони заслуговують покарання”.
“Я піду до них і стану одним з них. Я буду жити з ними і прийму кончину, яку вони заслужили”, – відповів Бог.
“Як? – Михаїл не повірив, – Ти залишиш небеса і підеш жити у цьому обмеженому світі, з усіма його бурями, посухами, землетрусами, спекою і холодом; з натовпами ґедзів та комарів, які дзижчать навколо тебе увесь день; з усіма його хворобами, нещастями, що псують життя кожного? Для чого Тобі таке робити?”
“Бо Я люблю їх, – сказав Бог. – Як на Мене, вони того варті”.
“Не схожі вони на тих, що варті таких жертв, – відповів Гавриїл. – Подивись на них! Вони влаштували на Твоїй землі такий безлад. Вони не бачать Твоєї любові. Вони знущаються одне з одного. Вони егоїстичні, пихаті, хтиві, заздрісні. Схильні до обману й ненависті. Заради чого їх рятувати? Чого їх просто не стерти з лиця землі і почати все спочатку?”
“Усе просто, – сказав Бог. – Я люблю їх, і сама думка провести без них решту вічності Мені прямо нестерпна”.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
