Притчу про блудного сина всі ми добре знаємо і неодноразово чули. Напевно, більшість ототожнюють себе з блудним сином, тобто тим, хто загубився на дорогах цього життя.
Однак пригляньмося до неї з іншої перспективи, ― з позиції батька, який уособлює нашого Небесного Отця. Двоє синів: молодший і старший не хочуть бути подібними до свого батька, ― молодший навіть просить частину маєтку, яка йому належиться, що в ті часи означало, що батько для нього мертвий, не потрібний.
Однак, як згодом бачимо, відірваність від батька молодшого сина призводить до того, що він стоїть нижче свиней.
Але і старший син не був кращим, ― він теж намагався відірватися від батька і дивився, куди б то від нього втекти.
Така поведінка синів мала б довести батька до глибокої депресії: найкращий батько ― має найгірших синів. Чому в добрих батьків є погані діти?
Найперше: можливо, ми не є добрими батьками, а відповідно, не були добрими дітьми. Але найголовніше в тому, що ми не вміємо бути добрими дітьми Бога.
Найбільш потішаючим у притчі про блудного сина є те, що кожен із нас має можливість навернутися і змінитися: батько приймає молодшого і не відкидає старшого сина, усім їм Бог дає шанс на навернення.
І в цьому є глибока суть сьогоднішньої притчі про блудного сина: НАМ УСІМ БОГ ДАЄ ШАНС НА НАВЕРНЕННЯ. Ісус Христос є для нас усіх прикладом того Сина, на котрого ми повинні взоруватися в послусі, в сповнені Божої волі і в усіх чеснотах.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті