Напередодні Водохреща, 18 січня, українці святкують Голодну кутю або другий Святвечір.
Слід нагадати, що традиційна рuтуaльна страва новорічно-різдвяного циклу готується тричі: на Святий Вечір – Багата кутя, перед Старим Новим роком – Щедра кутя й у переддень Водохрещі – Голодна кутя.
У цей день, як і на Водохреща, святять воду. Йдучи до церкви за свяченою водою, люди прикрашають посуд травами або сухими васильками – щоб Бог милував від злої напасті.
Увесь день віруючі нічого не їдять, а сідають вечеряти, випивши освяченої в навечір’ї Богоявлення води, яка вважається святішою, ніж на Водохреща. На вечерю подаються пісні страви: смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутя та узвар.
Після вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і палицями б’ють знадвору в причільний кут, примовляючи:
Тікай, кутя, із покуття,
а узвар – іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
а дідух – на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
Потім, як стемніє, виносять з хати дідуха, несуть його на вигін або в садок і палять. Це символічне спалення зими, щоб накликати весну.
Коли все перегорить, дівчата берут попіл з дідуха і несуть на город – щоб огірки родили.
У деяких регіонах у цей день господиня або старша дочка бере після вечері в миску кілька ложок борошна і на свяченій воді замішує рідке тісто. Цим тістом малювали хрести на всіх чотирьох стінах хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях – від нечистої сили.
Був і такий звичай: коли принесуть з церкви свяченої води, господар робить з сухих васильків кропило і кропить спочатку все в хаті, а потім всі господарські будови.
За господарем-батьком ходить хтось із дітей і носить на тарілці пиріг, а в руці – шматочок крейди. Яке місце батько покропить водою, на тому місці, син малює крейдою хрест. У хаті хрести пишуться на дверях, вікнах, на столі, скрині на посуді – скрізь. Свяченою водою кропиться і хліборобське знаряддя, а також худоба, окрім свиней та курей.
Після кроплення вся родина сідає за стіл, розподіляє пиріг і з’їдає його, примовляючи: “Дай, Боже, всього доброго нам і дітям нашим”.
Кутю, яка залишилася після вечері, виносять курям – щоб добре плодилися.
У цей день не можна кликати курей голосно, бо як почує зла сусідка і промовить: “Твої кури, мої яйця” – кури не будуть нестися.
Дівчата у цей вечір ворожать: збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками: “Де пес забреше, туди заміж піду!”
Також виконують усі ті обряди, що й на Багату кутю – кличуть морозу, чорні бурі, сірого вовка – але все це вже не так урочисто як на Святвечір.
Коли кутю проженуть, батько присмалює дітям чуби – “Щоб вовка не боялися!”
А вже, 19 січня, православні українці святкують Водохреща або Йордан – третє і завершальне свято різдвяного циклу, день, коли освячують воду.
