Не минуло й місяці після знайомства з майбутньою невісткою, як Захар повідомив, що його в терміновому порядку відправляють у відрядження в Америку. Віолетта мені не дуже сподобалась. Ми сім’я інтелігентів, а вона навіть поруч не стояла. Але було у неї щось чисте і надзвичайно світле. Оскільки дівчина вона приїжджа, я запросила на цей час її до себе пожити. А по приїзду, син змінив своє рішення.
Я Василину Дмитрівну розумію. Станься зі мною таке, навіть не знаю, що б робила.
Нещодавно до Василини Дмитрівни прийшов син і представив майбутню дружину: “Мамо, це Віолетта. Ми вирішили розписатися”.
Василина Дмитрівна заслужений лікар, доктор медичних наук, багато років викладає у медичному університеті. І тут перед нею постає дівчина з сумнівним минулим і таким самим майбутнім. Дмитрівна думала, що доля вирішила пожартувати з нею. Навесні сина відправили на місяць у відрядження до Америки.
– Мені не по собі стає, коли я бачу цю дівчину в квартирі. — каже Василина Дмитрівна.
Не встиг син повернутись з відрядження, як заявив, що в Америці зустрів свою долю. Тепер йому в терміновому порядку треба розірвати заручини. Майбутня невістка одразу почала збирати свої пожитки, яких було й не так небагато. Дмитрівна пошкодувала дівчину. Адже їй не було куди піти. Разом під одним дахом вони прожили майже два місяці.
Раптом Василина Дмитрівна злягла, навіть поклали в клініку. Син все телефонував і казав, що не може вирватися з Америки.
Дівчина почала доглядати свекруху, яка так нею і не стала. Приходила щодня до лікарні, готувала їсти, прала, доглядала жінку.
– Тобі не здається, що таке піклування не виникає на порожньому місці, — вирішила я застерегти подругу.
Незабаром Василину Дмитрівну виписали. Дівчина приїхала за нею таксі. Підніматися у квартиру не стала. Віддала ключі та поспішила піти. Коли Дмитрівна зайшла до квартири, то побачила там ідеальну чистоту. На столі на кухні лежала записка: “Василина Дмитрівна, я вам за все вдячна. Їжа у холодильнику”.
Жінка обійшла всю квартиру, але речей невістки, не знайшла. Вона вирішила зателефонувати їй.
– Віолетто, добрий день. Я хочу з тобою зустрітися у торговому центрі за пів години.
Віолетта прийшла на зустріч. Виявилось, що Василина Дмитрівна захотіла їй зробити подарунок та купити одяг до осені. Власне, я їх там і побачила.
– Дмитрівно, ти б обережнішою була з малознайомими дівчатами.
– Це тобі вона малознайома дівчина, а мені рідна дочка.
Додати тут більше нічого. Стала Віолетта ближче за рідного сина Дмитрівні. Тепер тільки жінка хвилюється, щоб їй хороший хлопець зустрівся і не обманув.
Ось такі бувають діти…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
