Ми з чоловіком не юні, і у кожного з нас це вже другий шлюб. Кожен мав свою квартиру. Ці квартири були невеликі, однокімнатні. Ми вирішили їх продати, додати грошей та купити більшу квартиру. У планах – народження двох дітей.
Квартири продали швидко, купили відповідний варіант, зараз там триває капітальний ремонт. На час ремонту свекруха нам запропонувала пожити у її квартирі, вона все одно до середини жовтня живе на дачі, її квартира стоїть порожня. Ми погодилися, бо грошей на ремонт і так багато йде.
Свекруха дійсно живе на дачі, іноді приїжджала помитися, прикупити продуктів, відпочити трохи. Але тепер розпочався сезон збирання врожаю.
Свекруха, набитими сумками, через день їде додому, консервує, переробляє все, сердиться, що ми не допомагаємо, не возимо все це з дачі додому, а їй доводиться тягати все на собі.
Я намагалася пояснити, що ми зовсім не маємо часу. Ми на роботі зайняті до вечора, хапаємося за підробітки, тому що грошей треба багато, у вихідні то в квартиру щось купуємо, то займаємося іншими справами, то, незважаючи на вихідні, працюємо.
Консервовані продукти нам не потрібні. Ми собі зробили кілька баночок огірків і зварили те варення, яке нам подобається. А всі ці промислові масштаби нас не цікавлять.
Свекруха робить заготівлі і для сім’ї доньки, там консервацію дуже поважають, але допомагати релігія не дозволяє. Надлишки свекрухи продає на ринку взимку.
Нещодавно вранці я, збираючись на роботу, почула розмову свекрухи та сина:
— Мамо, я всю комуналку сплатив, усі рахунки сплатив теж, продукти тобі на дачу купив, цукру 25 кг купив. Які ще гроші?
– А такі гроші. Зарплату отримав, а матері не дав жодної копійки. Квартиру продав, а матері не дав жодної копійки. Борг повернув, а зверху не дав жодної копійки. Не справедливо, синку! Ви добре заробляєте і матері можеш допомагати, як і раніше.
— Мамо, у нас зараз великі витрати, і немає зайвих грошей.
— Грошей, синку, завжди зайвих немає. І матері їх зайвих немає. Раніше ти завжди із зарплати давав матері гроші, а як одружився, то перестав.
— Але ж ти бачиш, які у нас витрати.
— Витрати, синку, всі мають.
— Скільки тобі треба грошей і для чого?
– Мені треба 3000
– Для чого? Валі(сестра) віддати? Валя нехай іде працювати.
— А ти не вказуй, як жити Валі. Будуть у тебе діти, будеш своїм вказувати.
— Мамо, я щомісяця даю тобі гроші, і ти їх щомісяця Валі віддаєш. Так вона ніколи не піде працювати. Нема у мене грошей і до кінця року не буде. Скажи, що тобі купити і я куплю, але грошей більше не дам.
— Даси, синку. Як милий даси! А то надто жирний шматок охопила твоя дружина. Небагато їй буде?
Я прийшла на кухню і свекруха затихла. Повисла пауза, яку порушив чоловік:
— Хто з наших знайомих здає квартиру? Найближчими днями ми йдемо на квартиру. Мамо, а Валі передай, що мій гаманець для неї закритий назавжди.
— Що ти, синку! Який гаманець? Які гроші? Яка квартира? Живіть, діточки, а я на дачу сьогодні поїду. Мені там добре.
Увечері свекруха поїхала на дачу і майже тиждень її не було.
А мені ось цікаво, чи зобов’язаний брат утримувати свою заміжню та здорову сестру, яка не працює і не збирається, хоча діти вже й пішли до дитячого садка? Що вона робить і на що сподівається?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
