iBilingua – Сторінка 1329 – На стику цивілізацій

життєві історії 0

Після того, як ми з сестрою провели в останню путь маму, ми всією родиною зібралися у найближчому кафе, щоб згадати її добрим словом. Батька вже більше року, як немає з нами. Тепер йому там, на небесах, не самотньо. А ввечері ми зговорили про спадок

Після того, як ми з сестрою провели в останню путь маму, ми всією родиною

життєві історії 0

Перед моїм сусідом у поясному поклоні схилився чоловік. – Я коли бородатий з вахти їду, мене за священника сприймають. Не знаю чому, але років п’ять уже як. Я раніше засмучувався, а потім подумав: ось людина йде за благословенням і віра в ньому є щира, як я йому відмовити можу. Він же не до мене йде, а до своєї віри. Ось і вивчив кілька молитов

Це зараз я сиджу на стільці в офісі. Багато раніше доводилося їздити. І не

життєві історії 0

Після цього випадку я дзвонив Оператору, Будьте Ласкаві з будь-якого випадку. – Завжди пам’ятай: є інші світи, де можна співати. Я був проїздом у своєму рідному місті. – Якщо так, то вона залишила записку для вас на той випадок, якщо ви зателефонуєте. Дозвольте мені прочитати вам? Так, у записці сказано

Я був зовсім маленьким, коли вдома з’явився телефон – один із перших телефонів у

життєві історії 0

На початку весілля я світилася від щастя. У мене найкращий чоловік у світі, чого ще бажати? Та після привітання, до мене підійшла свекруха, і на вушко сказала, що хоче дещо сказати тет-а-тет. Ми й відійшли до вікна

На початку весілля я світилася від щастя. У мене найкращий чоловік у світі, чого

життєві історії 0

Іван прийшов до мене, і так, слово за словом, став натякати, щоб я склав заповіт. Я ще не такий старий, щоб про той світ думати. Коли син вийшов, мені прийшла в голову геніальна ідея, на мій погляд. Правда, після її реалізації, син перестав зі мною спілкуватися. Навіть на весілля не запросив

Іван прийшов до мене, і так, слово за словом, став натякати, щоб я склав

життєві історії 0

Вийшов я вчора вранці з дому на роботу. На вулиці морозно і трохи туманно, словом, не комфортно. А тут ще й маршрутка проїхала повз мене, не встиг зупинити її, а водій, мабуть, мене не помітив, бо я однин на зупинці був. Іду сумний такий, дивлюся на протилежний бік дороги – там дівчина йде. Начебто на Олю з роботи схожа. І тут помічаю, що моя маршрутка стоїть на світлофорі, і я встигну добігти до зупинки

Вийшов я вчора вранці з дому на роботу. На вулиці морозно і трохи туманно,

життєві історії 0

Більш того. Усі бабусині скарби, які мали б дістатись нам, перекочували Людиним донькам: прикраси, рукоділля та навіть стара сімейна ікона. Поговорити з дідусем нормально теж не можемо, бо Люда контролює всю розмову, змушує вмикати на телефоні гучний зв’язок

Нашому дідусеві Петрові за сімдесят. Він наш патріарх, глава сім’ї. Багато в чому ми

життєві історії 0

Минулого року на Різдвяні свята ми були у свекрухи, вона живе в нашому місті, а ось на Йордан чкурнули до моїх батьків у Карпати. Тиждень гостювали, а другий каталися на лижах в Буковелі. Дома у нас залишився Бенгальський котик – Лайкуня. Щоб свекруха не їздила туди-сюди, я запропонувала їй на ці два тижні переїхати до нас. І ось повернулися ми в рідний Київ

Минулого року на Різдвяні свята ми були у свекрухи, вона живе в нашому місті,

життєві історії 0

Після приїзду свекруха мене здивувала. Її ніби підмінили, вона поводилася по відношенню до мене, як із дочкою. Але мені все одно не подобалося таке сусідство і я була завжди насторожена. Я старалася все робити добре, що їй сподобалася, почувалася як у гостях. Я намагалася менше траплятися на очі та постійно займатися якимись справами

Після весілля, ми з чоловіком вирішили переїхати до іншого міста. Ми швидко підібрали житло,

життєві історії 0

Жили ми всі разом з бабусею мого чоловіка Ніною Іванівною у досить просторому будинку, який дістався чоловіку від батьків. Бабуся чоловіка влаштовувала такі пікети, вимагала владу народу та таке інше. Дійшло до того, що Ніна Іванівна вирішила від нас з’їхати. Вона вирішила, що її грандіозної пенсії вистачить на те, щоб жити яскравим життям самостійно. І це у вісімдесят п’ять. Говорить, мовляв, подумаєш! Вбиральні на вулиці не бачила. Одного дня я вирушила бабусю провідати. Зрештою, літня людина

Жили ми всі разом з бабусею мого чоловіка Ніною Іванівною у досить просторому будинку,