iBilingua

Моя свекруха, не знаю, на щастя, чи навпаки, живе зі своїм новим чоловіком в Польщі. До нас з Денисом навідується не часто – декілька разів на рік. Оскільки ми живемо в квартирі Алли Василівни, вона зупиняється у нас. І ось недавно в її черговий приїзд ми вирішили разом з дітьми погуляти. Добре, що ця ситуація сталася, коли я була поруч. Не можна нікому нічого довіряти, навіть рідній бабусі

Нехай ображається, але довірити свекрусі своїх дітей я не можу. Моя свекруха, не знаю,

життєві історії 0

У свекра був день народження, і звичайно, ми були там у повному складі. Ольга Петрівна з самого початку на нас уваги не звертала. Було таке відчуття, що нас на цьому світі не існує. Внуків у неї четверо. До кожного вона підходила, обіймала, говорила приємні слова, а нашу Євуню обходила сотою дорогою. Я не хотіла робити “бучу” при гостях, тому змовчала

Вважаю, що це непорядно з боку Ольги Петрівни. Ображатися на малесеньку онучку? Світ такого

життєві історії 0

З Яриною ми не бачились п’ять років. Вона вийшла заміж, і переїхала до чоловіка в Хмельницьку область. Ні, ми не переривали зв’язок, зараз же стільки можливостей в інтернеті. Ми переписувались, вітали один одного зі всіма святами. – Я скоро буду в Тернополі, – написала мені подруга. Я була щаслива, нарешті поспілкуємось нормально. Та за чашкою кави Ярина розкрила таємницю, яка мене здивувала

Я так чекала цю зустріч, а вона стала повною несподіванкою. З Яриною ми не

життєві історії 0

Я дуже хочу, щоб бабуля жила ще довго і щасливо, але, як тільки це трапиться, я продам квартиру, яку вона записала на мене, і розподілю гроші рівно до копійки між мною і Валентиною. Не розумію я її принципів. Так, Валя не навчена до господарства, але знайшла себе в тому житті, заробляє куди більше мене, і в змозі найняти людину, яка зварить її сім’ї того борщу

Може і я в старості буду мати таке мислення, тому й не засуджую бабусю.

життєві історії 0

Нехай твій чоловік тобі купить! – з упевненістю в голосі сказала подруга. – Він же чоловік. Нехай знайде підробіток і купить тобі це колечко! Грошей він особливо не носив, тому що був ще дитина. Йому було всього 20 років. Але я не для цього почала жити з ним, щоб рахувати гроші, а тому що я його дуже довго шукала. Його. Його очі. Посмішку. Його недотепні жарти. А вдвох їсти гнилі помідори навіть веселіше

– Нехай твій чоловік тобі купить, – з упевненістю в голосі сказала подруга. –

життєві історії 0

І нащо ми на свою голову купили квартиру у свекрухи? Вона так і думає, що залишилася тут господинею. – Що це ти, Олено, в холодильнику порорзкладала. як попало? Ось я тобі покажу, яке треба. Ми оформили договір купівлі-продажу квартири, в якому були прописані всі умови: перший внесок, розмір щомісячного платежу, дата платежу, термін розстрочки і можливість дострокового погашення. Рік тому Богдана Дмитрівна посварилася зі своїм чоловіком і повернулася в, як вона вважає, свою квартиру. Мама чоловіка сказала, що продаж квартири був помилкою і просила її повернути

І нащо ми на свою голову купили квартиру у свекрухи? Вона так і думає,

життєві історії 0

Юля з Василем вчепилися за “соломинку”. Саме в цій клініці їм давали найбільші шанси стати щасливими батьками. І ось диво – Юля носить під серцем дитятко. Вони були такі щасливі. Та одного дня майбутній матусі прийшло на телефон повідомлення. В ньому було все детально розписано: – Василь вже деякий час їй зраджував. В кінці ця жінка навіть спільні фото не посоромилась вислати

Юля так чекала того найбільшого жіночого щастя, та лелека все оминав їхню хату. Юля

життєві історії 0

Ми з Уляною ще не встигли прокинутися, як в двері задзвонили. – Спи, люба! Спи! Я подивлюсь, кого це принесло. – Відчинивши двері я мало не зомлів. – Ти чого, племінничку? Рідні перелякався?, – тітка Наталя простягнула мені величезну клітчасту сумку і пройшла в дім. Вже через декілька хвилин всі ми сиділи за круглим кухонним столом. – Ми квартиру свою продали, впевнено сказала мені тітка. Уляна ж одразу в плач

Кого-кого, але тітку Наталю я не очікував побачити. Ми з Уляною ще не встигли

життєві історії 0

Гуляти без діла по вулицях можуть тільки закохані і люди похилого віку. Сьогодні я потягла чоловіка гуляти. Я засиділася за компом, засиділася на роботі, залежалася на дивані. Вигуляй мене, сказала я йому, і ми пішли. І я хочу змусити себе повірити в те, що ми ще не старі. Колись давно, коли ми переїхали в цей будинок, щодня біля під’їзду старий дідусь вигулював свою дружину

Гуляти без діла по вулицях можуть тільки закохані і люди похилого віку. Сьогодні я

життєві історії 0

Мамуся моя виходить заміж і збирається привести чоловіка в нашу квартиру. У самого Павла – неі кола, ні двора, ні грошини за душею. Ми живемо під Києвом, я студентка, але гуртожиток мені не дали, бо я місцева. Кажу мамі – не зможу я жити з чужим чоловіком, а вона відповідає, що я зіпсована і думаю лише про себе. Тата немає, бабуся живе в райцентрі і навіть заради гуртожитку прописувати мене до себе не хоче, боїться, що ми квартиру в неї заберемо

Мамуся моя виходить заміж і збирається привести чоловіка в нашу квартиру. У самого Павла