fbpx
життєві історії 0
На подвір’я заїхала машина, до верху навантажена дровами. Зіна остовпіла. Хай і пройшло сорок років, але водія вона б із тисячі впізнала. Степан! Це ж Степан! Трохи постарів, геть сивим став, але очі ті ж – сині-сині, наче волошки  пшеничному полі. Вирішила не зізнаватися, що впізнала. Тому Зіна пішла в хату, дістала хустинку з грішми. Зіна була геть не в захваті від його прохання. Кого-кого, а Степана чаєм поїти хотілось найменше. – Чашечку кип’яточком обдай спершу
На подвір’я заїхала машина, до верху навантажена дровами. Зіна остовпіла. Хай і пройшло сорок
життєві історії 0
Ото галасу на все село наробилося! Старий Пилип Федорович, ухопивши перше, що під руку попалось, біг до невістчиної хати. Щойно сусід телефонував: «Доки ваш син на заробітках спину гне, його жінка з іншим тішиться». Галя, знаючи чоловікову вдачу, бігла позаду і репетувала. Ой, що то має бути! А вже через три дні люди геть оніміли
Ото галасу на все село наробилося! Старий Пилип Федорович, ухопивши перше, що під руку
життєві історії 0
 Міла відразу і не впізнала його. І тільки коли дала йому милостиню – кілька монеток, зупинилася і почала вдивлятися в обличчя жебрака. Оброслий, зморшкуватий, згорблений дідок теж не впізнав Мілу – свою пасербицю. Одразу ж нахлинули спогади і пронеслися в Мілиній свідомості за кілька секунд. Багато років тому Мілина мама проводила вітчима в армію і присягалася, що дочекається. – Печиво пам’ятаю
Міла відразу і не впізнала його. І тільки коли дала йому милостиню – кілька
життєві історії 0
– Ой, знаєш, я накопичення принципово не роблю і запасів великих в будинку теж не тримаю. На все життя не накопичити все одно, і від всього не застрахуєшся! Накопичення в розмірі двох-трьох місячних зарплат в разі чого нікого не врятують все одно, а більше з такою юрбою мені не відкласти! Жити треба тут і зараз, гроші витрачати із задоволенням, тоді вони і приходити будуть легко і просто. І «чорного дня» чекати не можна, тим більше, збирати на нього… Тоді він і не настане!
– Завтра п’ятница, а у мене ніякої радості! – заявила вчора моя знайома. –
життєві історії 0
Поїхала моя старша сестра Алла 9 років тому в Київ, вступати до вишу. Вступити – не вступила, а от заміж за багатого киянина вискочила. І стали ми для неї людьми другого сорту. Приїде – лице від усього верне. На стіл накриєш – фу, їжа для жебраків, я таке не їм. Ми жили в її кімнаті. Маленький у мене пішов в садок, я вийшла на роботу. І тут в наше розмірене життя повернулася ця цяця – вона животика собі на боці нагуляла, чоловік її і виставив. А батьки жаліли улюблену доньку, та по-тихому їй гроші, наші з чоловіком накопичення, і віддали. А далі – волосся дибки
Поїхала моя старша сестра Алла 9 років тому в Київ, вступати до вишу. Вступити
життєві історії 0
– Бабуся одна живе, років їй багато. Ні в магазин сходити до ладу, ні приготувати, ні прибрати не може. Соціальний працівник ходить, але у нас вони не дуже вважають за… Ось, я заходжу іноді. Те пиріжків напечу, занесу, то в магазин йду, їй щось куплю по дорозі. Ну або коли зовсім погано їй, вона мені дзвонить… або стукає в стіну… По-хорошому, звичайно, їй вже і не можна однією залишатися. Нагляд потрібен! Фінансово дочка допомогти не може ніяк, забрати бабусю до себе їй нікуди, самі там один у одного на головах
– А ми цілу суботу провозилися з сусідкою-бабусею, – поділилася знайома з мого рідного
життєві історії 0
– А я тут, уявляєш, допомогла сестрі своїй рідній, на свою голову! – поділилася днями знайома. – Тепер ось лікті кусаю. Правильно кажуть, не роби добра, не отримаєш зла. З таким трудом її влаштувала на роботу – а вона кинула через місяць! Перед людьми незручно… Все, більше ніколи допомагати не буду! Нехай тепер сама свої проблеми вирішує!
– А я тут, уявляєш, допомогла сестрі своїй рідній, на свою голову! – поділилася
життєві історії 0
– А я вважаю, що чоловік, який вирішив піти з сім’ї, кинути дружину і дітей, повинен йти з одним чемоданом! – каже пенсіонерка Любов Іванівна. – У валізу йому скласти зубну щітку і одяг. І все! Хочеш нове життя з чистого аркуша? – Будь ласка! Залиш все майно дружині та дітям і йди… Щасти тобі! А що, хіба я не права? Ну адже об’єктивно одному мужику заробити і встати на ноги куди простіше, ніж жінці з малими дітьми? Яке може тут бути розподіл в рівних частках?
– А я вважаю, що чоловік, який вирішив піти з сім’ї, кинути дружину і
життєві історії 0
За півроку до свого відходу Ніна Петрівна сходила до нотаріуса. – Вже, прости, квартиру правнуку залишила. Я до тебе дуже прив’язалася, але так краще буде. Де «прощальні» мої лежать, знаєш. Пам’ятай: ніяких рюшів! На прощання з бабусею Ніною прийшли і мій колишній чоловік зі своєю матір’ю. Колишня свекруха була в своєму репертуарі: – – Ну що, дорогенька, пожила на халяву у баби, пора і честь знати. – Я бачив фотографії дитини, він – копія я в дитинстві. Він мій?
Мене кілька років тому вигнали з дому. Чоловік поїхав у відрядження, прийшла його мати
життєві історії 0
– Щоб твоєї цієї подруги, Наталки, ноги більше в нашому домі не було! – заявив чоловік двадцятивосьмирічної Наталі. – Чому? Чому! а ти сама не розумієш чи що? Ти подивися на неї! Щоб так гуляти! Ну, а як це називається, якщо щотижня – по клубам і кожен раз – з новим мужиком? Порядна дівчина чи що? Не сміши мене!
– Щоб твоєї цієї подруги, Наталки, ноги більше в нашому домі не було! –

You cannot copy content of this page