fbpx
Ольга того дня не заставила себе довго чекати. Пройшовши у вітальню зняла пальто, і танцюючою походкою попрямувала на кухню. Мій Віталік, побачивши її, засвітився як “мартівський кіт”. Мене така їх поведінка одразу насторожила, але я відігнали злі думки при першій же можливості. Тільки згодом я зрозуміла, що даремно. Ох і “гнала” я свою співробітницю з квартири
Ольга того дня не заставила себе довго чекати. Пройшовши у вітальню зняла пальто, і
Ірина зателефонувала років через шість. Я в той час гостювала у мами, тому з радістю погодилась зустрітися з подругою. – Вибач мене, – найперше сказала Ірина при зустрічі. – Скажу чесно, якби вона не підійшла сама і не заговорила, я б ніколи не впізнала в цій усунутій, і пошарпаній долею жінці, колишню струнку та красиву Ірину. – Я не тримаю зла, і давно пробачила тебе. Ми ж подруги, чи не так?
Ірина зателефонувала років через шість. Я в той час гостювала у мами, тому з
– А ми їсти в цій хаті будемо?, – сказав єхидно Василь, а його Марійка навіть не поворухнулася в той час. Вони чомусь були впевнені, що я повинна біля них на побігеньках бути. Я все розумію, але вибачте мене, це вже не перший день тим “гостям”. У них мала дитина, а мама й пальцем не поворухне, щоб щось приготувати. Мало того, я навіть кашу і молоко для їх сина за свої важко зароблені купувала
– А ми їсти в цій хаті будемо?, – сказав єхидно Василь, а його
Марина довго відмовлялася від пропозиції жити разом, та коли побачила всю масштабність підготовки Антона до освідчення в Парижі, то не дочекавшись поки коханий вийме з кишені каблучку, стала вигукувати: – Так! Так! – З того часу вона була для чоловіка наче діамант. Він й справді носив її на руках. На роботу Марина не ходила, адже не личить дружині боса такою справою займатися. Все змінилося одного травневого дня
Марина довго відмовлялася від пропозиції жити разом, та коли побачила всю масштабність підготовки Антона
Я вдруге вийшла заміж. Від перших стосунків росте синок Тимофійко. Батько ним не цікавиться, але я тільки рада. Поживши пару років з мамою під одним дахом, я переїхала до нинішнього чоловіка, який і мене і сина обожнює. – Любий мій, а тебе дядько Василь не ображає?, – каже мама сину по телефону. – А все, що я тобі зі смаколиків приношу, ти сам з’їдаєш? – Тут моє терпіння луснуло
Я вдруге вийшла заміж. Від перших стосунків росте синок Тимофійко. Батько ним не цікавиться,
За декілька хвилин до початку судового засідання, у відчинені двері зайшла жінка, чий погляд я одразу ж зловила. За нею впевненою ходою в дорогому костюмі крокував мій колишній чоловік. Про те, що вона і є нове захоплення Василя я не сумнівалася. Її вираз обличчя і тягу до шикарного життя я помітила ще тоді, коли вперше “застукала” їх в ресторані. – Ми працюємо разом, Марічко. Що ти надумала?
За декілька хвилин до початку судового засідання, у відчинені двері зайшла жінка, чий погляд
Так вийшло, що Ірина зараз сидить дома – не працює. Я, щоб забезпечити нам гідне життя, почав після роботи ходити на підробітки. Щоб хоч якось економити, на обідню перерву в кафешки не ходжу, а беру “тормозок” з дому. Та в один день я зрозумів, що Ірина ще та нахлібниця. Ось тепер сиджу і думаю, чи потрібна мені така дружина. Можливо, поки немає у нас дітей, розлучитися і не тріпати собі нерви
Так вийшло, що Ірина зараз сидить дома – не працює. Я, щоб забезпечити нам
– Сестра? Та ні, не може такого бути, – говорила Анна після прочитаного повідомлення у фейсбуці. – Любов та повагу батьків видно неозброєним оком. Про позашлюбну дитину й мови бути не може. Та за деякий час це “не може” увірвалося в їх сім’ю. – Діточки, це правда. Батько зізнався. Та я й сама зрозуміла – Катерина дуже схожа на Наталку – одне лице. Вчора вона була у нас дома
– Сестра? Та ні, не може такого бути, – говорила Анна після прочитаного повідомлення
– Я тебе одна ростила, і спромоглася якої посади досягти. Вадим тільки-тільки до Чехії поїхав, а ти вже здалася. Ще скажи, що побіжиш під спідницю свекрухи ховатися. Соромно за тебе. Ніби й не моя дитина. Шкода мені онука, виховаєш не впевненого собі чоловіка, а такого як ти сама, та що казати, зятьок то мій також нікудишній. Де тільки очі твої були. – В цей момент хотілося все кинути і втекти
– Я тебе одна ростила, і спромоглася якої посади досягти. Вадим тільки-тільки до Чехії
– Ви що, серйозно? Ох і додумались, переїхати з села жити до міста. Та ви не виживете тут. В селі, як не крути, а все своє: м’ясо, молочне, овочі, фрукти. Нам за все потрібно гроші платити, – говорила здивована бабуся. Мене від її слів почало тіпати. – А чому тоді ви все своє життя на тому асфальті, як ви кажете, живете? Може просто знаєте, як наробитись там потрібно?
– Ви що, серйозно? Ох і додумались, переїхати з села жити до міста. Та

You cannot copy content of this page