iBilingua

Пам’ятаю той день, як сьогодні. Славік прийшов з роботи, і став радитися зі мною, куди ж прилаштувати його любу сестрицю. – Лише місяць, кохана. Я ж не кину її одну в такій ситуації. – Настя якраз розлучилася з чоловіком, і я не могла нічого зробити. Та місяць проживання зовиці розтягнувся на півтора року, як я і думала. Весь цей час мені хотілося всюди, де тільки можна, поставити замки: холодильник, шафи, тумби. Я чула її запах, хоча в кімнаті її вже не було

Пам’ятаю той день, як сьогодні. Славік прийшов з роботи, і став радитися зі мною,

життєві історії 0

Батьки ще навіть не познайомились з Іваном, а він вже їм до душі не припав. Так, він бідний, але як людина дуже хороший. Наперекір всім ми розписалися, а оскільки грошей на оренду квартиру немає, я вже мовчу, щоб придбати власну, ми стали жити у моїх батьків. Чоловік працює охоронцем на ринку, там ми і познайомилися, батьки в нього нікудишні, а куди ще нам діватися? Та мама нас все “проганяє”. – Ви ще довго на нашій шиї сидіти будете?

Батьки ще навіть не познайомились з Іваном, а він вже їм до душі не

життєві історії 0

З Іриною ми були подругами ще зі шкільної лавки, тому й не дивно, що вступили в один і той же університет. Не скажу, що жили ми заможно, батьки як могли, нам допомагали. Самі розумієте: студенти, гуртожиток, гулянки, словом, весело і безтурботно проводили свій вільний час, поки одного дня не стався цей випадок, який і перевернув моє життя з ніг на голову. Ми того дня поверталися з супермаркету. В руках по круасану і по йогурту

З Іриною ми були подругами ще зі шкільної лавки, тому й не дивно, що

життєві історії 0

Влітку надумали з дружиною поїхати на відпочинок до Одеси. Ніколи б не подумав, що це може бути так виснажливо. Одружені ми лише рік, і це була наша перша спільна поїздка. – Я не приїхала сюди готувати їсти! Тільки в готелі, де “все включено”. – Я не розумію, я що, її на роту солдат готувати просив. Невже зварити того супчику, і щось на друге, так для жінки важко? – Ні- ні, тут купатися я не буду. Все море в медузах і водорослях! – До цього я не знав дружину з такого боку

Влітку надумали з дружиною поїхати на відпочинок до Одеси. Ніколи б не подумав, що

життєві історії 0

Ми з дружиною три роки тому вирішили переїхати на постійне місце проживання до Києва. Діток тоді ще не було. Сіли ми у єдину нашу спільну власність – автівку, і чкурнули в нове життя. Орендували однокімнатну квартирку, і щоб не сидіти без діла, поки розглядають моє резюме у фірмах, я став таксувати. Вже три роки минуло з того часу, а цю поїздку я ніколи не забуду. Реготали і з клієнткою, і дома з дружиною. Це ж треба було так вляпатися

Ми з дружиною три роки тому вирішили переїхати на постійне місце проживання до Києва.

життєві історії 0

Валентина навіть думати не хотіла, що батькам важко. – Вони повинні мене забезпечувати і дати хорошу освіту. – Валю, я ж нічого й не кажу, освіту вони дадуть, але для чого пертися аж в Київ? Невже в нас немає хороших навчальних закладів? Там плюс і за житло платити доведеться, – умовляла племінницю тітка. – В мене ще брат є, нехай також підключається. – У Руслана ж своя сім’я, яку годувати потрібно. – Нічого не знаю! Повинні і все!

Валентина навіть думати не хотіла, що батькам важко. – Вони повинні мене забезпечувати і

життєві історії 0

Спершу я сильно хотіла познайомитися з родичами Сашка, а зараз хочу звести до мінімуму наше спілкування. – Синок, будеш вести Уляну до нас, прикупіть продуктів по дорозі! Щоб ми з татом лишній раз не моталися в місто! – І скажу вам, що список додавався кожного дня: овочі, фрукти, решітку для грилю, і на кінець – десять кілограм шашлику! – В нас же родина велика. Всі хочуть на твою обраницю поглянути. А в кінцевому результаті – я погана. – На весіллі нас не буде, раз ви такі!

Спершу я сильно хотіла познайомитися з родичами Сашка, а зараз хочу звести до мінімуму

життєві історії 0

Тобі що, зайнятися більше нічим? Тільки те й робиш, що ложку в руках тримаєш, – говорив мені вітчим. – Я тебе годую, пою, одягаю, а ти ще недовольна? – Про те, що мама отримує і тринькає мої гроші, за втрату годувальника, я мовчала. – Куди ми без Петра? На що жити будемо? Ти можеш промовчати трохи? – Відівчилася я і пішла на роботу, де за першу зарплату купила холодильник, і поставила в своїй кімнаті, яка закривалася на ключ

Тобі що, зайнятися більше нічим? Тільки те й робиш, що ложку в руках тримаєш,

життєві історії 0

До весілля вже все готово: сукня, обручки, ресторан, гості запрошені, а до мене якесь прозріння прийшло. – А що ти хотіла? Мій Ромчик заощадливий, гроші на будь-що не витратить. І він правий, тобі що, важко було на тому морі якусь страву одну в день приготувати? Знаю я жінок, сама така, на комфорт, помади і колготки, можуть пів зарплати віддати. А тобі з цим пощастило, Ромашка не дозволить, – каже мені майбутня свекруха

До весілля вже все готово: сукня, обручки, ресторан, гості запрошені, а до мене якесь

життєві історії 0

От я думаю, що правильно роблю, не кажучи чоловіку, що отримую набагато більше за нього. Менше знає – міцніше сон. Михайло веде бюджет і радіє, що все сходиться, а його мама щаслива, що у неї таки хороший син-годувальник. З чоловіком у нас мир і благодать, поки питання не стосується грошей. Тут Мишко стає нудним і допитливим просто до тремтіння. У нього є зошит, куди він вносить всі доходи і витрати

Отримую я набагато більше за чоловіка Михайла, але йому про це не говорю, і