iBilingua

Не знаю як ви, та я коли лягаю спати, вимикаю всі гаджети. Так мені спокійніше спиться, бо колись десь почула, що все це дуже шкідливо. Так ось, вчора зранку вмикаю телефон, а там на вайбер приходять 232 непрочитані повідомлення. Сказати, що я здивована, нічого не сказати. Лягала спати і вимикала телефон я вже близько 23.00. Кому ж так не спалося?, – думала я, і попиваючи ранкову каву взялась за читанину. Люди, давайте будемо трохи мудрішими!

Не знаю як ви, та я коли лягаю спати, вимикаю всі гаджети. Так мені

життєві історії 0

Люда була за чоловіком, як за кам’яною стіною, тому коли його в один день не стало, вона це ледь пережила. Я підтримувала її як могла. Людмила жодного дня не працювала, всім займався чоловік, і коли дочка, яка жила в Німеччині, зрозуміла, що мамі потрібна підтримка, забрала її з молодшим братом до себе. Деякий час ми спілкувалися по телефону, але ось вже минуло багато років, і я дуже б хотіла її відшукати

Люда була за чоловіком, як за кам’яною стіною, тому коли його в один день

життєві історії 0

Цього року ми ретельно підбирали країну для відпустки, і зупинили свій вибір на Греції. Ми там ще не були, тому з радістю почали підготовку. В готелі вже в перший день ми зустріли пару з України, чому дуже зраділи. Сам Бог велів нам подружитися, тим більше, що мій чоловік, що Володя, з хорошим почуттям гумору. Та без ексцесів не обійшлося. Бувають же люди, які знаходяться за тисячу кілометрів, та вміють зіпсувати свято

Цього року ми ретельно підбирали країну для відпустки, і зупинили свій вибір на Греції.

життєві історії 0

Подруга мені частенько про це натякала. – Та твій Максим так ніколи й не зрозуміє, що таке бути татом! Так, гроші заробляти це важливо для сім’ї, але ж і про дітей забувати не потрібно, а то виростуть, і не будуть знати, що таке батьківська любов. – Я й сама розумію, але наважитись і “покинути” двох маленьких діток не можу. Максим ще сам дитина. Я тільки за поріг вийду, як він розплачеться разом з ними!

Подруга мені частенько про це натякала. – Та твій Максим так ніколи й не

життєві історії 0

На шостому тижні я з дружиною пішов на планове УЗД, де нам і повідомили, що ми в очікуванні не однієї, а двох маляток. Ми чекали двох донечок, і що бабусі, що ми, з нетерпінням чекали їхньої появи на світ. Перший хлопчик – Назарчик, у нас хворенький на світ з’явився, тому ми так надіялись, що дві красунечки хоч трохи зафарбують наші сірі будні. Та все виявилось ще складніше, ніж ми того очікували

На шостому тижні я з дружиною пішов на планове УЗД, де нам і повідомили,

життєві історії 0

В той день зателефонувала бабуся, яка живе досить далеко від нас. – Олеже, ти син, чи просто сусід для своєї матері? Ти її життям хоча б трохи цікавишся? Приїдь і глянь, як вона живе, і в що перетворилася. В неї боргів, хоч греблею гати. – Ми з чоловіком обоє працюємо, і може й так, рідко телефонуємо, ще рідше приїжджаємо. Олег відразу ж взявся дзвонити мамі. – Як ти? – Все добре! Не треба нікуди їхати. – Добре, що ми не послухалися, і без попередження прибули в її місто

В той день зателефонувала бабуся, яка живе досить далеко від нас. – Олеже, ти

життєві історії 0

Ганна Дмитрівна вже й не знає, як переконати дочку, щоб та не йшла на поводу у чоловіка, і не звільнялася з державної роботи. – Та не вірю я, що твій ненаглядний “великий” бізнес побудує. Для цього треба знаєш яку голову мати! Якби ж так легко було, то через одного б мільйонерах ходили. Він ні дітей не бачить, ні дружини. Знаю я таких горе-бізнесменів. – Та Галинка вперлася. – Звільняюсь, будемо разом сімейний бізнес розвивати. – Ну-ну! Подивимось!

Ганна Дмитрівна вже й не знає, як переконати дочку, щоб та не йшла на

життєві історії 0

Як тільки малюк з’явився на світ, а я змогла взяти телефон до рук – подзвонила чоловіку. Пам’ятаю як сьогодні той день. Рідко дзвоню по вайберу, а тут думаю, треба ж показати, якого богатиря Андрій має. Та реакція була геть не така, якої я очікувала. Виявляється, він вже все знав, і не тільки він, а й усі наші родичі. До сьогодні тримаю образу на свекруху, що вона не притримала язика за зубами. Я вважаю, це негарно з її боку

Як тільки малюк з’явився на світ, а я змогла взяти телефон до рук –

життєві історії 0

Ніна Валентинівна була впевнена, що ми оплатимо всі її борги, бо як вона любила нам наголошувати: “Це все вам колись дістанеться!” Ага, ключове слово – колись, а точніше, хтозна! Ні ми, ні сім’я її другого сина – не допомогли. Хоча ні, я дала хорошу пораду, і на цьому нехай подякує. Як до столу покликати, то нас дуже багато, вона таку кількість ротів не прокормить, а як допомоги просити, так перші на черзі

Ніна Валентинівна була впевнена, що ми оплатимо всі її борги, бо як вона любила

життєві історії 0

День народження було в розпалі. Іменинник добрався до подарунків, і з великими і круглими очима роздирав усе, що було запаковане в яскраві обгортки. Коли черга дойшла до нашого, я трохи знітилася, але ж розуміючи, що подарунок не дешевий – півтори тисячі гривень, заспокоїла саму себе. Денисик відразу взявся за пульт, і став керувати машинкою, та в один момент вона перестала їздити. – Ой, а що ви хотіли, від китайської підробки?, – уїдливо сказав тато іменинника

День народження було в розпалі. Іменинник добрався до подарунків, і з великими і круглими