Коли я зустрів Люду, то подумав, що буде як і з усіма іншими. Ну проведемо ми гарно час, але одружуватися, і тим більше, народжувати дітей в мої плани не входило. Минуло декілька місяців, і я не знаю, чи то якесь зілля приворотне, але життя перевернулося з ніг на голову. Тільки тепер розумію, це все – борщ!
Коли я зустрів Люду, то подумав, що буде як і з усіма іншими. Ну
– Мамо, ти поїдеш до бабусі? – Я сто раз тобі говорила – ні. Не піднімай це питання. Нехай живе, як хоче. – Мамо, а тебе не бентежить, що зараз її потрібно забирати з лікарні, вона навіть поїсти сама не може і ходити? В її халупі у неї однієї просто немає шансів вижити! – у Ксені скінчувалися аргументи. – Знаєш, люба моя. Я в цьому житті всього досягала сама. Твоя бабуся замість того, щоб дати мені гідне життя, плодила купу дітей
– Мамо, ти поїдеш до бабусі? – Я сто раз тобі говорила – ні.
Мені було 5 років, коли пішла на небо мама. Тато довго не сумував. Він мене не ображав, як міг навіть дбав. Точніше, як вважав за потрібне. Казав: «Скажи спасибі, що не віддав тебе в дитячий будинок.» Дякую, тату!Першу жінку він привів в будинок, коли не минуло й 40 днів. Жінки змінювалися дуже часто, якісь були зовсім дивні. Нарешті з’явилася вона. Але через місяць приїхав татів брат дядько Борис, захотів квартиру
Мені було 5 років, коли пішла на небо мама. Тато довго не сумував. Він
– Другий рік сиджу в декреті з донькою, – розповідає подругам тридцятирічна Ксенія. – Грошей у будинок не приношу. Тому намагаюся економити. На необхідне вистачає, але не більше того! При цьому дуже заздрю ​​чоловікові. З останньої зарплати він купив собі новий костюм, черевики… Я свої туфлі ношу третій рік, а він міняти не встигає! Ноутбук у нього останньої моделі, гаджети різні, навушники знову купив. Чоловік каже – зберешся на роботу, тоді й купимо все, що потрібно. Оновимо тобі гардероб. А поки нема чого. Все одно ніхто мене не бачить, крім матусь на майданчику
– Другий рік сиджу в декреті з донькою, – розповідає подругам тридцятирічна Ксенія. –
– От незграба! Я таки тебе розбудив? – щиро засмутився Федір. – Я вже все попорав, навіть корову видоїв, ось молочко на кухню несу. Ніна ніжно обійняла чоловіка. Уже тридцять років разом, а він усе береже її від будь – якої роботи. Ніна Степанівна саме доварювла зелений борщ, коли на подвір’я заїхала швидка і машина сільського голови. У дім увійшли без запрошення. Медсестра дістала якісь пляшечки зі свого чемоданчика, а голова Васильович попросив нічого не розуміючу Ніну сісти
Ніна Степанівна саме доварювла борщ, коли на подвір’я заїхала швидка і машина сільського голови.
– Ну як же, дочко, не треба? – лякалася мати. – Куди відкладати, чого чекати ще? Плаття купили! Кафе замовили. Людей запросили, бабуся вже квитки купила на поїзд – що тепер, здавати їх чи що? Як тепер все скасовувати щось, ти що? Все готово вже! Та ти не хвилюйся, це всі наречені перед весіллям так… Ну, врешті-решт, розведешся, подумаєш. Зараз не кам’яний вік! Зате не скажуть, що ніхто заміж не бере
– Краще зайвий раз нехай вийде заміж, чим не вийде ні разу! – п’ятнадцять
– Не знаю, що зараз зі мною, – розповідає Інга. – Але… Ось дивлюся на чоловіка і бачу всі ознаки зради. Телефон став з собою тягати – без нього і в туалет не ходить. Раніше такого не було! Телефон завжди валявся де попало, губився, розряджався. Тепер весь час під контролем… Додому приїжджає пізно, затримується часто. Він завжди багато працював, звичайно, але останнім часом – особливо… Нервовий став, дратівливий. На всі розпитування відповідає – все, мовляв, нормально, просто на роботі великі проблеми
– Другий раз в житті зради я просто не переживу! – каже тридцятирічна Інга.
Мама Влада, Віра Трохимівна, була дуже гарною жінкою, вона прийняла Вероніку як рідну. Відразу стала називати донькою і в усьому з нею радилася. У справи молодих вона намагалася не лізти, але те, що Влад не працює, а Вероніка забезпечує всю сім’ю, їй страшенно не подобалося
Вероніка була дівчиною видною. Про таких ще кажуть – “породиста”. Багато хто з хлопців
– Не знаю вже, що робити! – засмучено говорила молода жінка подрузі. – Нормальні мужики перевелися. Одні жадібні та ліниві залишилися! Рік тому я від такого втекла, втрачаючи тапки. І ось знову, здається, на ті ж граблі… Півроку зустрічаємося, все добре, заговорив про весілля навіть! Стали обговорювати з ним майбутнє життя і у мене дежавю: він хоче, щоб дружина працювала з ним нарівні і стільки ж грошей в будинок приносила. Тобто не те, щоб жінці не працювати взагалі, вести господарство – він не згоден навіть на те, щоб я, припустимо, коли будуть діти, влаштувалася кудись на неповний день, або на неважку роботу недалеко від будинку. Розумієш?
– Не знаю вже, що робити! – засмучено говорила молода жінка подрузі. – Нормальні
– Все-таки наша Надя молодець, я вважаю, – говорила жінка подрузі. – Подивися, ухитряється дві третини зарплати відкладати і при цьому жити нормально. Не гірше людей! У минулому році навіть на море з’їздила… розумничка вона, одним словом. Готує сама, пироги пече, супи варить, за всіма знижками слідкує. Шити ось навчилася, манікюр сама робить, волосся фарбує сусідкам… Вміє людина жити, поважаю! Але сім’ї немає
– Все-таки наша Надя молодець, я вважаю, – говорила жінка подрузі. – Подивися, ухитряється

You cannot copy content of this page