життєві історії 0
– Намагалася навчити, але не вийшло, – відповіла Ольга Василівна, – я невістку тоді в сторону відвела, кажу: «Даша, ти для мене рідна людина. Я хочу тобі підказати, як краще. Поїла у тебе, дякую. Тільки ти можеш і краще навчитися готувати. Ти приїжджай до мене в будь-який час – я тебе і супи, і борщі навчу готувати… Так, що ти думаєш? Вона на мене так спідлоба подивилася, бровки свої нахмурила, хмикнула і заявила тремтячим голосом: «Не вчіть мене готувати, я сама це прекрасно вмію робити!»
– Син то знову вчора приїжджав на обід, – розповідає шістдесятлітня Ольга Василівна, –
життєві історії 0
Попросила сина допомогти на дачі. Я взагалі рідко до нього звертаюся, може, три-чотири рази за сезон. Цього разу навіть ще не чіпала його жодного разу. Стараюся сама справлятися, знаю, що він бажанням їздити на дачу не горить. Але тут без чоловічої сили було не обійтися. І справи було на півтори години. Він відмовився! Тоді я сказала їм з невісткою: –  Шукайте житло і звільніть квартиру!
Попросила сина допомогти на городі, на дачі. Я взагалі рідко до нього звертаюся, може,
життєві історії 0
Бабуся миттю покликала сина до себе і сказала: «Слухайте мене! Ще раз я побачу, що ви погано ставитеся до мого онука – я вас вижену з квартири, а Микиту залишу жити зі мною! І до відповідних органів звернуся, щоб батьківських прав вас позбавили! Поки я жива – онука ображати не дозволю! А якщо мене зачепите – буде вам гірше!»
– Звідки в них стільки злості, розуму не прикладу, – скаржиться шістдесятлітня Лариса Семенівна,
життєві історії 0
– Сестра твоя прийде зараз, їм за квартиру заплатити нічим. Я у тебе з гаманця три тисячі взяла. – – Ти диви, ще кілька років і зовсім товарний вигляд втратиш! Заміж тобі треба! – голосить мама. – – Та хто її візьме, перезрілу таку! – гиготіла сестра, при надії третьою дитиною. Жила вона у мене три тижні. Все, що я приготую, упаковувалося і сестрі неслося
Чому так? Чому я з усіх боків не така для рідних людей? Брат у
життєві історії 0
– Мамо, а давайте ви будинок свій продасте, і до нас жити переберетесь. Що ж вам одній в цій глушині робити. А тут і ми, і онуки. Все веселіше буде. – Марія не довго думала, та й продала хатинку. Жила вона в Карпатах, будиночок купив досить солідний чоловік під бізнес. Взяла вона невеличкі свої пожитки, та й відправилась до старшого сина, який в столиці жив. Ті зустріли, а потім почалось
– Мамо, а давайте ви будинок свій продасте, і до нас жити переберетесь. Що
життєві історії 0
– Я дала синові буквально все, – розповідає сімдесятип’ятилітня Тамара Петрівна, – а опинилася в будинку для літніх людей! Розбалувала на свою голову. А тепер виявилася не потрібною… Син був улюбленцем матері – чого вона йому в дитинстві тільки не купувала, як тільки не балувала: джинси не сподобалися – на ось інші, ігрову приставку нову хочеш – на ось тобі, ах до неї телевізор не підійшов – ну поїхали, куплю тобі синочок на останні гроші новий телевізор
– Я дала синові буквально все, – розповідає сімдесятип’ятилітня Тамара Петрівна, – а опинилася
життєві історії 0
Я довго розглядала цю каблучку, і в пам’яті спливла історія, якій вже декілька років. Я направилась у вітальню, де перед телевізором сидів мій благовірний. Я не стала “ходити навколо”, і задала Кості питання, як кажуть, в лоб. – А що в нашому домі робить каблучка Софії? – Чоловік спершу зблід, потім почав щось бурмотіти про себе, а в кінці видав. – Так, було діло!
Я довго розглядала цю каблучку, і в пам’яті спливла історія, якій вже декілька років.
життєві історії 0
– Знала б чим обернеться, ні за що б до сина не поїхала жити! – зітхає сімдесятилітня Марія Олександрівна, – вже як тоді він мене вмовляв, мамо їдь до нас жити, тут в квартирі і кімната у тебе буде, і магазини все під боком – намалював мені рай, а на ділі то що?!
– Знала б чим обернеться, ні за що б до сина не поїхала жити!
життєві історії 0
Оленка йшла додому, слова Богдана немов досі звучали у неї у вухах, відлунювали в серці «Не народжуй, не народжуй…» Молоденька дівчина, майже зовсім ще дитина, загорнувшись в промокле покривало і тремтяча від холоду, швидким кроком прямує в бік лісу. В руках, притискаючи до себе, вона тримає зовсім крихітний згорточок
Холодний осінній ранок, дрібний дощ. Молоденька дівчина, зовсім ще дитина, загорнувшись в промокле покривало
життєві історії 0
В неділю Галина була на роботі, а я, щоб не сумувати дома, направився в гості до мами з братом – давненько я їх не бачив. Спершу ми посиділи за столом всім сімейством, згодом Остап пішов по справах, а я вирішив прилягти, і пішов у кімнату до брата. Для мене було дивним побачити там каблучку своєї дружини, зі здивованим обличчям я направився до мами. – Не хотіла тобі розказувати, але прийдеться, – сказала вона
В неділю Галина була на роботі, а я, щоб не сумувати дома, направився в

You cannot copy content of this page