Коли Ліля запрошувала мене в гості, я старалася непримітно випитати, чи буде дома її чоловік. В більшості випадків, її Володя займався роботою, та цього разу, йдучи до Лілі на “каву”, я ретельно готувалася. А все тому, що у її Володимира були іменини, і щоб було веселіше, я була в списку запрошених. За столом я сиділа біля подруги, тому мала “хороший доступ” до її склянки. Я, звісно, цим скористалася
Коли Ліля запрошувала мене в гості, я старалася непримітно випитати, чи буде дома її
Наталі ледь виповнилося 20, коли вона народила двох близнюків, хлопчиків. Чоловіка у дівчини не було і дітей вона не хотіла, та й матеріально не могла їх забезпечувати. Тому, народивши, молода розгублена матуся одразу хотіла від них відмовитися. Минуло тридцять років. Незнайомі, однакові на обличчя чоловіки після офіційних заходів разом пішли на каву
Наталі ледь виповнилося 20, коли вона народила двох близнюків, хлопчиків. Чоловіка у дівчини не
Коли ми приїхали до цього чоловіка в село, і попросили про допомогу, він не роздумуючи зібрав найнеобхідніші речі і відправився з нами до області. Ми їхали в автівці, і я чула, як він всю дорогу молився. В палаті була тиша. Зібралися усі бабусі та дідусі. Ніхто не хотів вірити, що лікарі не дають жодного шансу
Коли ми приїхали до цього чоловіка в село, і попросили про допомогу, він не
Я боялася перечити тітці, адже вона єдина з нашої великої родини, прихистила мене в своїй оселі, за крок до інтернату, хоча й в самої на той час було троє дітей. – Так, я погоджуюсь вийти заміж за Степана, – несміливо сказала я в той день, коли прийшли в хату свати. Жити з нелюбом було дуже важко, та один випадок мене врятував. І це була доля, за яку я не перестаю дякувати Богу!
Я боялася перечити тітці, адже вона єдина з нашої великої родини, прихистила мене в
Після відходу батька, всі родичі натякали мамі, щоб та вийшла на роботу. – Як ти думаєш тепер жити? Чим дитину годувати будеш? Одумайся, йди на будь-яку посаду. – Та мама знайшла краще рішення цієї проблеми. Не минуло й року за татом, як в нашій квартирі оселився дядько Роман. – Без нього ми не проживемо. Мусимо мовчати. Я прибиральницею працювати не збираюся, – сказала мені мама
Після відходу батька, всі родичі натякали мамі, щоб та вийшла на роботу. – Як
Того ж дня, коли Інна Дмитрівна злягла, я кинула все, і поїхала. І хоча я знала, що в свекрухи окрім сина, є ще й дочка, яка живе за п’ятдесят кілометрів від районного центру, та надіятись на її допомогу не стала. Я робила все можливе й не можливе, щоб полегшити стан Інни Дмитрівни, і за ці старання й отримала її трикімнатну квартиру. При першій же можливості я забрала свекруху до себе. Орися тепер обурюється. – Я ж дочка! Маю прав більше ніж невістка!
Того ж дня, коли Інна Дмитрівна злягла, я кинула все, і поїхала. І хоча
Та куди вона від мене дінеться? – говорив Льоня про дружину Тоню, яка вже 10 років їздила на заробітки у Польщу. Їздила Тоня вахтами, на 2-4 місяці, збирала гриби, яблука, працювала на заводі морозива і цукерковій фабриці. Їй треба було дітей підняти. – Та й що такого, що я у хліві живу? У мене тут все є, а вони мене он годують і утримують, пхе, – говорив Льоня пізніше
Ох, пощастило ж Тоні вийти заміж!.. Синьоокий Леонід заворожив її ще в останньому класі
Юля стояла неподалік від вікна, тому коли побачила на вулиці Валентину, та ще й з дитям за руку, вибігла в чому була. Валя не мала бажання розмовляти, та чорний шарфик на шиї колишньої сусідки, не давав спокою. – Дитино, а що у наших краях робиш? Невже вирішила повернутися? А це, син твій? – Так, мій, Олежиком звуть. – Юля в той час пустила сльозу. – Він міг бути й моїм онуком. Це я у всьому винна!
Юля стояла неподалік від вікна, тому коли побачила на вулиці Валентину, та ще й
Нашим невеличким колективом з шести чоловік ми пили разом чай-каву. Просто з кожного по ниточці – і наш стіл завжди був різноманітним. Ось і цього ранку. Ми чаювали, поки нас не окликнула начальниця. Довелося перемикатися на роботу. І тут я раптом подивилася на колегу Людочку, яка сиділа поруч. І ледве стрималася від сміху, а оскільки я людина емоційна
Погодка видалася цього ранку на рідкість вогка і неприємна. Нашим невеличким колективом з шести
Був золотавий і лагідний вересень, Валя поверталася з роботи, і побачила в підземному переході зовсім молоду циганку з дитиною. Жінка не чіплялася до перехожих, і не просила допомогти, просто стояла. Що змусило Валю зупинитися? Напевно, те, що дитина була майже роздягнена, боса, хлопчик стояв біля жінки, і плакав. Валя відкрила сумку, в гаманці була невелика сума
Валя не вірила ворожкам. А її подруги, Людмила і Віра, навпаки, дуже часто зверталися

You cannot copy content of this page