Гостей було багато. Дарували хто подарунки хто конверт з грошима. І ось приходить моя рідна сестра, з одним букетом квітів і то не купленим, а з городу. Сказала, що в нашому віці більше нічого не потрібно. Та вона сіла за той стіл в четвертій і встала десь в дев’ятій. Та щоб щось було на тому столі, треба його купити. Та все це коштує грошей. Могла б хоч за той накритий стіл тисячку в конверт всунути. Якось мені дивно стало. Я б так не змогла. Прийшла, наїлася на халяву делікатесів і пішла. Я навіть дітям не сказала нічого, бо соромно за сестру було
– Вітаю вас, сестричко. Це серйозна дата і ви зуміли з Василем пройти ці
Стою оце в коридорі і дивлюся на це добро. Вчора був у мене день народження і я запросила новоспечених свекрів – діти наші місяць тому просто розписалися самі, ми навіть не були присутні. Живуть молоді окремо – вони самі їздили на заробітки і купили собі двокімнатну квартиру в Києві. Ну а це я вирішила познайомитися з ними ближче, посидіти за столом. От і запросила. Вони приїхали, одразу відкрили багажник машини і почали діставати ці мішки з цибулею, буряками, картоплею і баклажанами. Звичайно, закривати в банки я нічого не буду
Стою оце в коридорі і дивлюся на це добро. Вчора був у мене день
Як тільки мама перевела з Італії гроші, тато розрахувався з роботи. Казав, що звільнили, але я впевнена, що сам заяву написав. І ось тато почав жити і ні в чому собі не відмовляти. Купує собі дорогі цукерки, по десять раз на день морозиво. Одного дня я помітила на його ногах дорого бренду кросівки. Я собі такі не купую, а тут тато розійшовся. – Я все життя про такі мріяв, то чого маю собі жаліти?, – сказав здивовано тато. А в п’ятницю я приїжджаю в село, а мені на кожному кроці кажуть, що тато заборгував. І в сусідів і в магазині
– То мама там працює, щоб тобі полегшити життя, а ти мало того, що
І ось що я маю в 39 років: машина оформлена на колишнього першого чоловіка, будинок був куплений, як ми з Олегом мріяли, але вже в його новій сім’ї. Досі я тільки чую історії, бачу серед знайомих, як чоловіки дарують подарунки своїм жінкам, фінансово жінки можуть покластися на своїх чоловіків. І найцікавіше, що коли я лише знайомлюся з чоловіком тим чи іншим – він спочатку турбується про мене, платить у ресторані за мене, робить якісь приємні сюрпризи, купує мені додому щось потрібне. В другому шлюбі чоловік і свекри казали мені, що чоловіку самому важко заробити на всіх на їжу і одяг, тому, мовляв, йди, працюй, раз у тебе грошей немає. І я працювала. Народилася дитина, а в підсумку все майно записано на чоловіка, а він навіть і не думав фінансово підтримувати свою сім’ю. Зараз у мене поруч дуже хороший чоловік, менший за мене навіть, але він усіляко намагається перекласти на мене всі витрати, коли я поруч. То в нього гаманець раптом удома залишився, а ми їдемо далеко, то готівкою не може розплатитися, бо забув зняти
І ось що я маю в 39 років: машина оформлена на колишнього першого чоловіка,
Онучці три роки ще немає, але дочка мене дуже дивує. Ну добре, вона молиться багато, так вона з одної кімнати чуть церкву не зробила. Все обвішано якимись статуетками. Недавно телефоную, а дочка не підіймає слухавку. Я хвилювалася, тому відразу ж набрала зятя, бо це був вже пізній вечір. – Та, Орися поїхала на “нічні чування” в якусь церкву, – відповів мені зять. Я чуть не впала від почутого. Ну які чування пізно ввечері? В Орисі дитина, чоловік, та сиди в хаті і борщі вари з варениками
Я ще нічого не казала, коли моя дочка їздила по святих місцях, коли заміжня
Відпочили ми тиждень на Прикарпатті в одному домашньому готелі, де для гостей гуцульські й інші українські страви готувала сама господиня садиби, пані Галина. Я не змогла поїхати, поки не випитала у неї рецепт цих космічних голубців! Бо вони ж ще й дешеві, бо мяса не потребують! Чоловік мій тепер лиш їх і хоче їсти, щодня би їв, сам каже. Записуйте чи зберігайте рецепт найкращих українських голубців, будете дякувати, як і я пані Галині!
Відпочили ми тиждень на Прикарпатті в одному домашньому готелі, де для гостей гуцульські й
Якщо про нову покрівлю і отеплення будинку мама мовчала, то коли почула, що прийдуть майстри демонтувати стару кухню, бо скоро привезуть нову, то вскипіла. – Що ти повидумувала! Чоловік так важко працює, а ти тринькаєш тими грошима. Чим тобі стара кухня не догодила? – Мамо, але ж я хочу, щоб все було гарно, сучасно. Скажу вам так, що мама тиждень не спала через це. – Електроплита, Уляно, чим ти тільки думала. Зараз така ситуація, світло то є то нема. Я так любила деруни смажити. Але де тепер, на цій кухні, що виблискує, нема права їх посмажити
– Ну ось і все! Моє готування в цій хаті закінчилося, – сказала мені
Коли подруга Владислава запросила мене стати хрещеною матір’ю її первістка, я з задоволенням погодилася. Ми з Владою дружимо з дитинства, я її дуже люблю. Але радість моя швидко минула. Живуть вони з чоловіком і дитиною з її батьками і бабусею у великому будинку. У сім’ї вона одна дитина, єдина онука. Можливо, це і вплинуло на те, як Влада виховує сина. Вони живуть у багатому будинку, а миз чоловіком сить бідні. Тому я і ходити вже до них не хочу. Назарчик дуже вередлива дитина, всього досягає вимогами, сльозами й криками. Лізе, куди не треба, кажеш не можна – навмисне робить, а Влада йому ніколи і зауваження не зробить. Гратися з моєю донькою зовсім не вміє, все у неї забирає і нескінченно репетує. Я намагалася поговорити з подругою, але у Влади одна відповідь
Коли подруга Владислава запросила мене стати хрещеною матір’ю її первістка, я з задоволенням погодилася.
Весілля будемо планувати лише тоді, коли на подвір’ї буде вистелена бруківка, а в одній із кімнат буде сучасний ремонт, – сказала наша майбутня невістка. – Я хочу, щоб на весільному відео все було гарно, коли наречений з дружбами одягатися буде, а потім і благословення у батьків просити. І що ви думаєте, мій син все зробив. За пару місяців на нашому подвір’ї красувалася бруківка. А в кімнаті Остап таке повиробляв, що ми за голову бралися. Навіть камін вимурував. Все в срібних тонах. Ну краса. і ось з дня їх весілля минуло три роки
– Весілля будемо планувати лише тоді, коли на подвір’ї буде вистелена бруківка, а в
Приїдь до мене і сам побачиш, які бувають жінки. Та Леся тобі не твоя Настя. Та вона без батька двох дітей тягне. А господарство в неї яке. Корову тримає, бо саме вона їх і рятує, – сказала я сину по телефону. Мені очі відкрилися, коли мене з ногою положили на дві неділі в лікарню. Коли мене привели в палату, Леся вже там була. Вона лежала під вікном і щось гачкувала. На тумбі біля неї лежала книга і домашній сир зі сметаною. Я б її дітей за своїх рідних онуків прийняла, якби мій син свою Настю на неї проміняв
– Приїдь до мене, але на десять хвилин, як завжди, а на годинку, а

You cannot copy content of this page