життєві історії 0
Мити підлоги в будинку свекрів я не маю ніякого бажання. У мене взагалі настав час пожити для себе. Свекрам моїм – 92 і 83 роки, свекор старший. Мій Вадим – єдина пізня дитина. Але люди, мені вже самій 51, і я не маю бажання за ними доглядати! Вони все життя жили для себе, допомоги ми від них не бачили. Живемо ми в районному центрі, доглядальницю найняти – і не в традиціях, і не дуже по кишені. А я не маю бажання доглядати свекрів, а Вадим вже сам не справляється. Чоловік хоче, щоб ми перебралися до його батьків і турбувалися про них цілодобово. Продавати свою квартиру, щоб купити спільну з чоловіком поблизу свекрів теж не варіант
Свекрам моїм – 92 і 83 роки, свекор старший. Мій Вадим – єдина пізня
життєві історії 0
Ввечері дивлюсь, подружка мою маму позначає у фейсбуці: “Це був неймовірний виступ!” І локація, хоч я її і без підпису знаю: “Львівська опера”. То як з онучкою посидіти, то ногу скрутило, а як в театр з подругою, то на раз-два-три. Я не стрималася і сказала, що шукаю нянечку для Евелінки, бо не даю собі сама ради. А мама мені знаєте що сказала? “А чого ти не сказала, що готова за це мені гроші платити?”
Моя мама була готова сидіти з онучкою лише за гроші. Так просто їй не
життєві історії 0
Сергій був хорошим сином, добрим, уважним та працьовитим. Жалів нас з чоловіком, та в усьому допомагав. Кажу був, поки не зустрів свою Лесю. А якщо точніше, поки Леся не обкрутила нашого Сергійка, бо вона була старшою від нього і в чоловіках дуже добре обізнана. Живуть молоді окремо. Після декрету Леся на роботу так і не вийшла, хоча медичний працівник в селі дуже цінується. Але і це не найгірше. Сльози так і котяться горохом. За що нашому Сергійку таке? Може то й ми в тому винні, хто його зна!
Сльози так і котяться горохом. За що нашому Сергійку таке? Може то й ми
життєві історії 0
Чомусь моя свекруха вирішила, що раз ми будемо жити з нею, поки тириває ремонт у нашій новій квартирі, то я буду готувати, прасувати, прибирати. Але я при надії, насолоджуюсь життям, харчуюся правильно і чоловік їсть те саме що і я. Я Тарасу не забороняю їсти мамині страви, якщо вони приготує, але сама я цього не збираюся робити. Ми Галині Вікторівні платимо 5 тисяч гривень на комунальні, мої батьки привозять продукти з огороду і домашнє молоко, мʼясо. Я ж не проти щоб вона готувала з них і їла! Ми живемо третій місяць з мамою чоловіка, але я вже не витримую. Вчора знову до мене з запитаннями: чому нічого не приготувала? Чому не пропилососила? Але у мене до мами чоловіка ті самі запитання!
Ми з Тарасом познайомились, коли нам було по 27, але одружуватися не спішили. Ми
життєві історії 0
Серед тижня в сина був день народження. Я знала, що вони святкувати не будуть, тому й запросила Володю з невісткою до нас. Цілий день ми з чоловіком їх чекали, а потім сіли до столу і самі ці реберця їли. Того вечора я Володі не дзвонила, а вже наступного дня я дізналася, що вони були у моєї свахи на дачі – шашлики смажили. “Мам, я думав, ти жартувала з тим запрошенням! Але не хвилюйся, ми гарно день провели”. Образливо, до глибини душі!
Серед тижня в сина був день народження. Я знала, що вони святкувати не будуть,
життєві історії 0
В п’ятдесят років мій Тарас зібрав речі і пішов, на прощання сказавши, що він ще досить молодий, щоб марнувати своє життя зі вже не надто “свіжою” жінкою. Пішов він до молодиці і я це прекрасно знала. Містечко в нас невелике, тому кожен другий знав, як Тарас зі мною обійшовся. Та минув час і колишній почав проситися назад, прикриваючись дітьми. “Скоро весілля в дітей підуть. Їм буде незручно, що батьки розлучені. Давай почнемо все з початку”. В ту ж мить я зателефонувала дочці в Лондон і сину в Київ
В п’ятдесят років мій Тарас зібрав деякі речі і пішов, на прощання сказавши, що
життєві історії 0
Так вийшло, що я одружився з прекрасною жінкою. Мою дружину звуть Михайлина, я її дуже кохаю. Але вона не подобається моїм батьками, мама навіть не спілкується з Михасею. Дружину це так засмучує, що вона каже, що ми можемо навіть розійтися через це. А вся справа в тому, що мені 27 років, а моїй коханій 38. Наші батьки приблизно ровесники. Дітей ми поки що не маємо, але плануємо, коли купимо своє житло. Ми з дружиною дуже любимо один одного, живемо на орендованій квартирі. Ми живемо разом вже три роки, одружені офіційно. З моїми батьками живемо за 20 хвилин їзди машиною. Проблема в тому, що моя дружина дуже сильно засмучується через те, що моя мама з нею не спілкується по телефону, не дзвонить першою, а на мене Михася ображається, що я нібито нічого не роблю, щоби щось виправити
Так вийшло, що я одружився з прекрасною жінкою. Мою дружину звуть Михайлина, я її
життєві історії 0
В селище на прохання бабусі я не повернулася, адже поїхала в місто працювати якраз для того, аби її і їх всіх утримувати – особливо бабусю й моїх багатодітних сестер, допомагати мамі. З дитинства я розуміла, що одного разу на мене ляже величезна відповідальність – фінансове утримання своєї сім’ї, оскільки мої сестри мають по 3-4 дітей і і допомогти чимось мамі чи бабусі не можуть, самі ледь кінці з кінцями зводять, постійно в декретах. Сьогодні бабуся заявила, що впустила до себе в квартиру жити чужих людей, які нібито доглядатимуть її. Я з ними говорила, це звичайні хитруни, які ось-ось виманять з бабусі останні гроші і сили. Вони добре влаштувалися і напевно розраховують на отримання частки у квартирі, а може й отримання всього її майна
В село на прохання бабусі я не повернулася, адже поїхала в місто працювати якраз
життєві історії 0
Мені було дивно чути, як моя свекруха використовувала кожного чоловіка у своїх цілях. Один купив квартиру, інший автівку, наступний її забезпечував, а Борис возив по курортах. Ось мій чоловік і звик, що мама для нього все. Останнє слово за нею. “А як ти хотіла? Вона ж мене на світ привела!”. А потім сталась ця ситуація в торговому центрі, яка мене геть збила з пантелику. Як діяти? Чи варто продовжувати життя з таким чоловіком?
Як діяти? Чи варто продовжувати життя з таким чоловіком? Якби я знала з самого
життєві історії 0
Минулої суботи ми з чоловіком підскочили о 5.30 ранку. Це моя дорога матуся, яка 20 років була на заробітках в Польщі й Німеччині. Тепер це ясне сонечко тут. О 5.30 ранку суботи, коли ми так хотіли виспатися, на подвір’ї щось голосно обговорювали, голоси – чоловічі. Ну і мамин, а як же! Точно! Мама ж вирішила добудувати трохи кімнат до будинку і покликала  місцеву сільську бригаду будівельників. Після придбання квартири в Ужгороді мама зробила чудовий ремонт, обставила сучасною технікою та італійськими меблями. А тепер, виявляється, у нас будуть окремі входи
Минулої суботи ми з чоловіком підскочили о 5.30 ранку. Це моя дорога матуся, яка

You cannot copy content of this page