Зовсім нещодавно я запросила Ірину піти разом десь в театр, чи на концерт, та подруга мені відмовила, сказала, що цими вихідними немає змоги. І так сталось, що чоловік купляє нам квитки на концерт, відомого співака. Там я і побачила Зоряну, а потім ще й Ірину. Моя подруга зробила вигляд, що мене не помітила, а Зоряна зухвало посміхалась мені в очі
З Іриною ми товаришуємо вже більше сімнадцяти років. Наша дружба дійшла до такого рівня,
Про те, що Микола одружений я дізналася лише тоді, коли була при надії. Я розумію що скоро мені прийдеться піти з роботи. Свого житла я не маю, а винаймати дуже дорого і я не потягну. А від думки, що я повернусь в село, мені стає недобре. Цю дитинку я дуже хочу, адже мені вже двадцять дев’ять, але як переконати Миколу, не залишати мене одну? Я готова бути в ролі “другої”, але і цього Микола не хоче
Народилась я і виросла в маленькому селищі на Старосамбірщині. Оскільки в нашому селі для
Я бачила, що моя дитина засмучена. Та я думала, що все через те, що я відмовила її від весілля. І ось які нам доля іноді посилає знаки: В ніч на Миколая сниться мені, що я стану бабусю, у мене народиться внучка і я дуже сильно буду її любити. Зранку, як зазвичай, хоч діти і дорослі, я приготувала для них солодкі подаруночки, а про себе якось забула. Всім теплі шкарпетки і смаколики. І тут син питає за сімейним сніданком, мамо чому до всіх прийшов Миколай, а про тебе забув. І тут я згадую свій сон і починаю розповідати дітям, як неочікувано для мене, в Христини потекли сльози
Всі ми на свято Миколая, хоч в якому віці ми б не були, не
Ось, подивись Любо, – так звати продавця, – наскільки я зараз скуплюсь в тебе, і того мені вистарчить лише на три-чотири дні. – А щоб ви розуміли, набирала жіночка не економлячи. Там були і сардельки недешеві і великий кружелець ковбаси, дві пачки печива дорогого і цукерки. Я ж не стримався, і спитав, чи не вділить вона чогось хлопцям на передову, бо якраз туди жену автівку. По відповіді відразу ж стало зрозуміло, що це за людина!
Як то буває в теперішній час, є люди, які за буть що хочуть допомогти
Ми виїхали з Харківщини два роки тому, я була при надії другим синочком. І ось вимушено вже два роки ми живемо зі свекрухою Нелею Артемівною під Києвом, куди вона свого часу вдруге вийшла заміж і вдало закономірно овдовіла – талановита жінка, що сказати. Вона тоді взагалі сказала, що в такий час не варто народжувати! Я змогла встановити за правило, щоб ми готували окремо, бо спить до обіду, потім прокидається, їсть мою їжу і ще обурюється, що мало наготувала. Якщо щось пропадає – це я краду. Якщо ножі на столі не так лежать, то я чаклую
Ми виїхали з Харківщини два роки тому, я була при надії другим синочком. І
Батьки нам на весілля вгодили – подарували розкішний заміський будинок, про який ми з Олегом мріяли. І тут в коханого почалися істерики. Не без участі моєї мами, щоправда. І ось тепер я розлучаюся, хоча чекаю дитину. Магазинні продукти – зло. Корисніше, ніж купувати щось на ринку, немає нічого. Ось таке все. Мені в дитинстві дуже не подобалися її поради, і, напевно, тому я виросла зовсім не стрункою та й не працьовитою. Мамі був потрібен огород. Біля нас працює купа кафе та шашличних. Роль дружини-пилососа мене не влаштовувала. наше свято життя зіпсувала мати, її прагнення привчити нас до «справжнього» життя
Батьки нам на весілля вгодили – подарували розкішний заміський будинок, про який ми з
У мене два сини, через них я й поїхала працювати у Францію, де вже осіла раніше моя двоюрідна сестра. Сини з дружинами так і осіли у моїй хаті: Що ви хочете, 4 кімнати, місця наче й вистачає. Але обстановка – хоч на стіни дерися, всі хочуть буди господарями. Невістки взагалі не знали, чим себе зайняти. Готувати вони обидві не вміли, а прибирати і мити посуд їм не хотілося. Тому я й поїхала, лишивши їм будинок. Заробивши потрібну суму і навіть трохи більше, я повернулася додому. Було приємно побачити своїх дітей, які вже на той час встигли подарувати мені онуків
У мене два сини, через них я й поїхала працювати у Францію, де вже
У нашій родині прийнято, що на Різдво всі збираються у батьківському домі і проводять разом кілька днів. Але цього року в мене геть немає настрою. При думці про те, що я буду сидіти за столом з батьками і вся рідня буде питати, що я роблю і як у мене справи, мені вже стає ніяково. Мені нема чим хвалитися. Я нічого в тому житті не нажила. Що я маю їм сказати? Що моя робота мені зовсім не подобається і я даремно вчилася стільки років в університеті, чи що живу від зарплати до зарплати?
Мені дуже сумно з цього приводу. Описала вам тут свій стан душі і з
Ну не нагести і пельмені я прийшла попоїсти, які сама приготувала. Ну чесне слово! Тож ніякої машини, бо так до матері не ставляться! Знаєте, я їхала додому у піднесеному настрої. 12 років життя й роботи в Голландії позаду, гроші зароблені непогані. В Києві у моїй двокімнатній квартирі живуть син і невістка з дитиною, заробляють небагато, мріють про автомобіль. Але тепер з цим проханням не до мене
Ну не нагести і пельмені я прийшла попоїсти, які сама приготувала. Ну чесне слово!
Після моєї відмови Олег вискочив з квартири сам не свій. Він думав, я йому віддам все до копійки, бо в нього – діти. Те саме мені і мама по телефону сказала. – Совісті в тебе немає. Ти ж бачиш, яка складна в Олега ситуація. Він твій брат, могла б і допомогти. Ти завжди в тому житті тільки про себе й думала. – А потім мама додала, щоб я забрала всі свої речі з її квартири, раз я така скупа. – Нас тут без твого шмаття багато. Ні пройти ні проїхати. А, і на Різдво також не приїжджай. Олег тебе бачити не хоче. Та і я таким бажанням не горю
Мама сказала мені недавно, щоб я приїхала і забрала всі свої речі з квартири.

You cannot copy content of this page