В її присутності співрозмовники відчували себе осмисленою частиною творіння – вона променисто і розумно дивилася в обличчя світу, дивилася людям в очі, вибачаючись, що змушена поспішати.
Не говорила щомиті слів про Бога, але про Нього свідчила своїм життям. Вона радісно робила те, що було поза межами людських інтересів: говорила нікому не потрібному, нічим не примітному жебракові, безпорадному: “Ти не один!”.
Її називали Мати Тереза. Вона дійсно стала матір’ю для багатьох нікому не потрібних дітей – немовлят, маленьких інвалідів і сиріт.
І ось її поради щодо виховання дітей
Будьте уважні до того, що ви їм говорите.
Дорослі недостатньо контролюють свої висловлювання, коли розмовляють з дітьми. Деякі, звертаючись до дитини, називають її ледарем, дурнем, нездарою. Цим дорослі – батьки і вихователі – часто гублять дітей. Діти, піддаючись навіюванню, через деякий час дійсно стають не допитливими, ледачими і нездарами.
Не треба лякати дітей чудовиськами, вовками, поліцією. Це не зробить їх ні розумнішими, ні добрішими.
Виховуйте дітей, даючи їм бездоганний приклад. Діти не люблять повчань і нотацій, вони хочуть бачити ваші вчинки, а не слухати ваші слова.
За будь-яких обставин намагайтеся бути на висоті в очах своїх дітей. Не виставляйте напоказ свої слабкості і недоліки. Коли батьки дозволяють дітям бачити свої слабкості, діти хвилюються, втрачають орієнтацію, оскільки їм нема на кого більше покластися.
Дитина, яка відчуває себе маленькою і слабкою, хоче мати над собою непорушний авторитет, який захищає її. Вона шукає у батьків фізичної та психологічної підтримки. Якщо вдома дитина є свідком сварок, суперечок між батьками, бачить брехню і нечесність, то як можуть батьки очікувати, що їм вдасться добре виховання?
Краще ніколи не піднімати руку на дитину. В крайньому випадку, якщо вона цього дійсно заслуговує, ляпас нe зашкодить, але будьте обережні! Ніколи не карайте дитину, якщо ви злі.
Ось чому, якщо вже вам і доводиться карати дитину, ваш погляд не повинен виражати ні злоби, ні ворожості: дитина швидко забуде ляпаса, але ніколи не забуде ваш погляд, повний ненависті і злоби.
Діти повинні безмежно довіряти своїм батькам і підкорятися їм. Це одне з основних правил виховання дітей в дружній і люблячій сім’ї. Так поводився Ісус в Назареті, тридцять років підкоряючись своїм батькам.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя