Митрополит Антоній (Паканич) радить, як почати розмову з Богом.
Яка мета нашого життя? Побачити Бога. Як можна побачити Бога? Найкоротший шлях – повірити Його словами. Беззастережно. Без доказів, не бачачи ще Його і не відчуваючи. Тільки вольовим рішенням – Він є.
Я вірю. І все.
Але, можливо, це доля обраних, запитаєте ви. Обраним може стати кожен. Для цього слід спустошитися від земного і наповнитися Небесним, знайти євангельський зір. Такий переворот, безумовно, не відбувається швидко і безболісно, на нього може піти все життя. Але якщо є прагнення до цього, він неодмінно настане.
І ось після зустрічі з Богом з одного вольового вибору відбудеться кардинальний перелом в житті – і відкриється Всевишній в необхідній повноті і величі, Він буде всюди, весь світ буде Їм наповнений, все наше подальше життя, і не тільки земне.
Так бачать святі, які намагаються зловити Сутність і передати словами молитов і співів. Вихваляння Бога стає природним станом віруючої душі, вона розуміє і відчуває, що кожен крок і мить пройняті Його волею, милістю, любов’ю, красою, і не можливо не дякувати постійно Творцю, не славити Творця, не вихваляти Утішителя!
Світ – Його очі, і в них відбивається Небо. Ми можемо побачити його, якщо станемо як діти. Дитячим поглядом краще помітно все Божественне, ніж дорослим, дитина дивиться на світ без спотворень і заломлень, бачить його в первозданному, гармонійному вигляді.
«Істинно кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Ангелів Божих, що сходять і вниз на Сина чоловічого». Ці слова Господні до кожного з нас. Для виконання даного завіту потрібно залишити себе і свої страхи в стороні, взяти в руки Божі скрижалі, зодягнутися в Його мудрість і слідувати за Ним, щоб одного разу побачити Небесний Єрусалим, де «вулиця міста – чисте золото, як прозоре скло… Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього – Агнець… Ворота його зачинятись не будуть удень; а ночі там не буде».
Місто щастя. Місто нескінченного світанку і радості. Місто втішних зустрічей, де немає більше розставань.
Шлях в Місто щастя починається з сьогоднішньої розмови з Богом, яку не відкладають на потім, її не уникають під приводом важливіших справ. Тільки тут і зараз. Навіки.
Все наше життя – це довга служба, де ми всі стоїмо в трепетному очікуванні її продовження у вічності.
Природа, мир, тайник вселенной,
Я службу долгую твою,
Объятый дрожью сокровенной,
B слезах от счастья отстою”
(Борис Пастернак).
Фото – з відкритих джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
