Розповів наш сільський священик, і мені запали в душу його слова.
“Я пам’ятаю, якось йшов з літньою, сумною жінкою і вона все говорила, говорила, говорила тільки про те, як життя її обійшло, як люди її образили, як все безглуздо, як все погано…
Зупинилася перед кущем колючок і каже:
«Ось все життя!»
А за цим кущем – весь простір південного берега Франції: гори, а за горами широке море, все облите сонцем, все сяюче річним світлом.
І я пам’ятаю, як я їй сказав:
“Ось так ви на життя і дивилися – тільки на цей колючий кущ, і ніколи вам не спало на думку подивитися через цей кущ або повз нього на всю даль, в якій ви живете, на всю цю неосяжну красу.”
З життям її так і було: вона бачила тільки колючий кущ. Але хто з нас цього не робить в тій чи іншій мірі?
Священник переповів розповідь митрополита Антонія Сурожського.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
