Яблучний Спас відзначається 19 серпня, ще цей день називають Другим Спасом
Яблучний Спас – це народно-християнське свято. Його офіційна церковна назва – Преображення Господнє.
“Спаса” – так казала бабця на свято Преображення Господнього. І відразу було зрозуміло, що треба вибирати найкращі яблука, а може, навіть, і не їсти їх, а потерпіти, відкласти. Правду кажучи, я довго не знала істину назву цього торжества. В сільській церкві була ікона – Ісус Христос у світлому одязі на горі. Вона мені здавалася напрочуд святковою і торжественною серед прохолоди і темноти старих образів.
І якщо “Маковея” – був радше присвяток, то Спаса – величне свято. От коли дійсно і робити нічого не можна, і до церкви треба обов’язково йти. Ми в дитинстві не святили груш і слив, тим більше інших фруктів. Тільки яблука. При чому, в квітниках обиралися кращі квіти, наприклад не “лобаті” айстри, а ті що були найяскравіші, чорнобривці, м’ята, меліса, а тоді бралися патички і на них нанизувалися яблука.
Зазвичай, “білий налив” або “паперівка”. І зранку, коли сонце лише підіймається, ти йдеш до квітів і обираєш їх. А вони ніби сміються до тебе. І ти чекаєш дива, якогось особливого, виключно літнього. І передчуття таїнства огортає і окрилює.
Букет несли в церкву. І в хустинці гроші. В носовичок бабця клала дрібні гривні, таблетки – то замість модної сумочки.
Ми святили кілька яблук, може 5-6. Ніяких кошиків із кілограмами фруктів, меду. Я, навіть, пам’ятаю аромат, бо не пахнуть так тепер яблука. А чого їм мати такий запах, якщо їх привезли з Польщі, а не зібрали під яблунею?
І відчувався легкий смуток і радість, в повітрі вже з’являвся присмак осені, але літо ще грало барвами. Починався сезон яблук, груш, слив, м’якого насіння із соняшника, ранкових туманів, холодної роси. І мухи кусалися сильно, бо “спасівка”.
…І в житті все було добре. І світ сміявся, а ти собі їсиш свячене яблуко і немає ні проблем, ні хвилювань, ні смутку… А найбільшою турботою здається те, чи встигнеш зібрати всіх курчат до дощу, накрити цибулю “цератою” на городі і чи буде гриміти…
… Минуло.
Автор – Anna Savchuk
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
