Свого Тараса я мушу пильнувати, як зіницю ока. Він часто зустрічається з колишньою дружиною, оскільки в них спільні діти. Але не для того я досі вчу Тараса, що розкидати шкарпетки по хаті не потрібно, а брудній тарілці місце в мийці, щоб ця Ірини “готового” в мене відібрала. Тарас зробив свій вибір, і вона повинна змиритися. До того ж, дітей він не залишив і допомагає чим може. Я не одна, як раніше, а це найголовніше! Вільного чоловіка в 33 роки знайти, ох як не легко!
Мені довелося боротися за свого чоловіка з його колишньою дружиною.
Якщо дивитися об’єктивно, Тарас – не зовсім “трофей”. Він не блистить красою, не багатий і не дуже розуміє жарти. Це прозвучить дивно, але – він мені подобається.
Я спробую вам це якось пояснити. Коли ми познайомилися, Тарас зустрічався з якоюсь Анною. Потім вони одружилися і привели на світ двох спільних дітей.
Тим часом я зустрічалася з різними хлопцями, але жоден із них не був створений для тривалих стосунків. І коли одного дня я прокинулась одна, трохи розгубилася.
Тоді на горизонті і з’явився Тарас. Я не з чуток знала, що він затятий сім’янин. Тарас присвятив себе сім’ї, ходив на роботу і не робив необдуманих вчинків.
Мені було тридцять три, і я була досі не заміжня. Я відчувала, що мені чогось не вистачає. І я намагалася шукати чоловіка, який був би трохи схожий на Тараса, тільки гарніший і трохи більше піклувався б про себе.
Але чим довше я шукала чоловіка на все життя, тим більше думала про Тараса. Я сама про це замислювалася, тому що він точно не мій тип. Але щось у ньому було… мабуть, я не можу це добре описати. Потім, коли я його зустріла, я тонко поцікавилася, як у нього справи в шлюбі і так далі.
Тоді я заздрила його дружині. Мене турбувало те, що в неї було те, чого не було в мене. Це було ірраціонально, але я просто марила Тарасом.
І тому я спробувала його зачарувати. З першого разу не вийшло. Я зробила спробу, коли випадково зустріла його в парку, але незабаром виявилося, що його донька їде на велосипеді десь вдалині.
Але після цього всього я все одно була переконана, що в ньому є щось, за що варто боротися. І тому я підтримувала з ним романтичні стосунки і поступово вкладала йому в голову думку, що зі мною йому буде краще.
Дружина Тараса швидко збагнула, що треба свого чоловіка відсторонити від сторонніх очей і кілька разів навіть шукала мене, а я тільки сміялася. В мене була ціль, до якої я йшла – відібрати у Анни Тараса…
Через деякий час Тарас сказав мені, що він багато думав про все, і йому краще буде зі мною. Він навіть подав на розлучення. Тоді я вперше відчула задоволення від наших стосунків. Хоча його дружина намагалася його захистити, я перемогла…
Тепер Тарас тільки мій. Я намагаюся навчити його не розкидати по квартирі шкарпетки і ставити брудну тарілку в мийку. Поки він не дуже йде на моєму поводу, але нічого, я почекаю.
Мене зігріває той факт, що я не одна.
Мені потрібно стежити за Тарасом, оскільки він часто бачиться з колишньою дружиною через дітей. Я не можу дозволити їй забрати його в мене.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну