Святе Письмо з розважаннями на 17 квітня.
1. Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”
2. Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу.
3. Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
4. І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його.
5. Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
6. Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
7. Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
8. Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
9. Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
10. Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити!
11. Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
12. Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
13. Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
14. Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
15. Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
16. Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
17. Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
18. Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
19. Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
20. Як вам здається?” Ті відповіли; “Він – винен.”
21. Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
22. Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
23. Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
24. Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
25. Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
26. Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
27. Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.
28. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.
Хоча Ісус розповідає учням про майбутнє, яке от-от їх чекає, ніхто з них, мабуть, навіть не міг би в той час уявити подальшого перебігу пожій – арешт, хрест.
Для кожного з апостолів ці події були аж надто переломними. Всі вони залишили свого Вчителя. Навіть Петро, який під час вечері божився у своїй відданості Ісусові.
Напевно не лише Петро плаче у ті дні, розуміючи всю ницість своєї зради, всі учні в полоні страху розбіглись, втративши свого провідника. Страх із докорами сумління… Біль і повна дезорієнтованість…
Але воскресіння Христа вселило життя у їхню віру, що похитнулась. І вони пішли свідчити – уже без страху, але з силою Святого Духа.
Ми всі проходимо, кожен по-своєму, шлях своєї віри, із труднощами, тягарями, колапсами. Але світло Воскресіння – наша сила, яка є радістю для кожного, безумовною радістю і доброю новиною навіть у найскладніший час.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
