Як можна так жити, так розкошувати, стільки всього мати – і нам нічогісінько не давати! Мене звуть Антоніна. У нас молода родина: чоловік Ігор, я і дитина, дівчинка, півроку. У шлюбі ми вже три роки. Але я не люблю батьків чоловіка і є на те поважна причина, щиро вам кажу. Мені не подобається їхнє ставлення до чоловіка і взагалі до нашої родини. Свекри мають двох дітей, це мій чоловік і його сестра, теж заміжня і у неї 2 дітей. Я у декретній відпустці і не працюю наразі – це ж нормально, що жінка не працює, якщо дитині пів рочку. Платять мало, щоб утримувати дитину, самі знаєте – 800 гривень з копійками. Добре, що Ігор більш менш нормально заробляє, щоб утримувати сім’ю. Але на розваги, відпочинок, хорошу дорогу їжу грошей не вистачає. У зовиці є свій приватний будинок, і 2 машини. Обидві добрі, на ходу. У батьків чоловіка теж 2 машини, одну з яких подарував мій чоловік, коли ми ще зустрічалися. Батьки живуть у селі. Свекор заробляє дуже добре для села. Більше, ніж мій чоловік. Свекруха теж працює. Вони живуть з бабусею, мамою свекра. Вона отримує велику пенсію, яку вони в неї забирають. Вони завжди беруть все найдешевше, зайвий раз не витрачають гроші, Навіть воду заощаджують миють у тазі посуд, їм так подобається жити. Нехай. Я просто дивуюсь. Але при цьому мені дуже прикро. Чому вони, маючи велику кількість грошей, не купили синові ні машину ні квартиру? Говорять: ти самостійний і сам маєш досягти всього. У них багато курей, гусей. Яйця дають нам дуже рідко. Ігорю на день народження шкарпетки його мама дарує. На ювілей лише 3 тисячі подарувала
Як можна так жити, так розкошувати, стільки всього мати – і нам нічогісінько не давати! Мене звуть Антоніна. У нас молода родина: чоловік Ігор, я і дитина, дівчинка,
Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Моя історія дуже не однозначна, тому хочу її розповісти і попросити поради. Мій син одружився з жінкою, яка мала від попереднього шлюбу вже двох дітей. І двоє у них народилися спільних – мої рідні онуки Рома і Василинка. Я онуків не ділила. А потім не стало мого сина, але Віка продовжує мені привозити всіх дітей на вихідні, думаю, що влаштовує своє особисте життя. Та я й не проти була. Просто у мене пенсія малувата, а дітей годувати треба
Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Моя історія дуже не однозначна, тому
Я вже не молода, маю 37 років. Я би дуже хотіла повернутися з Києва у своє рідне село на Полтавщині, але мені перешкоджає молодша сестра Владислава. Я виросла у селі. Мене любили батьки, дідусь, бабусі й дідусі. Зараз стареньких вже немає на світі, але є батьки, ще в силі і при здоров’ї. І ще у мене є молодша сестра. Дитинство – це найсвітліше, що було в моєму житті. Я зберегла щиру любов до родової землі і дому. Люблю природу, з задоволенням пораюся на городі, земля дає мені енергію. Але так вийшло, що мій майбутній чоловік жив і працював у столиці. Я вийшла заміж і поїхала в Київ
Я вже не молода, маю 37 років. Я би дуже хотіла повернутися з Києва у своє рідне село на Полтавщині, але мені перешкоджає молодша сестра. Розповім трохи про
Мені 43 роки. Маю хорошу роботу високу по сьогоднішнім міркам зарплату – 50 тисяч гривень. Доглянута, гарна. У мене своя квартира і машина, які я сама собі купила. Але я самотня. У мене не має ані родини, немає коханого чоловіка і дітей. Я навіть не знаю, чому так сталося. Не зустріла свою споріднену душу, от і все. І вже мабуть не зустріну. Але живу я не тільки для себе. Допомагаю батькам, а ще маю брата і двох чудових племінників, Кіру і Костика. У мого рідного брата максима є сім’я: дружина і двоє дітей. Коли діти брата були маленькі, то я водила їх до театру, приходила в гості з іграшками і смаколиками чи іншими подарунками, старалася корисно проводити з дітьми час. Не так дано трапилася у мене велика неприємність – зняли з мого рахунку велику суму грошей. Я сказала про це матері невістки. Я не просила у неї чи брата грошей, допомоги
Мені 43 роки. Маю хорошу роботу високу по сьогоднішнім міркам зарплату – 50 тисяч гривень. Доглянута, гарна. У мене своя квартира і машина, які я сама собі купила.
Я не можу пробачити свекрів за те, що залишили нас у біді два роки тому, після нашого з Остапом одруження. Ми втратили багато грошей і майна. У нас був довгий період великих фінансових труднощів. Платити за орендовану квартиру нам стало нічим. Мої батьки самі туляться в однушці, тому допомогти нам не могли. А свекри самі запропонували переїхати до них в село. У них велика сільська сім’я, я все робила, як годиться, всі вихідні – на кухні .за прибиранням, пранням, в огороді чи в саду. У чоловіка з роботою було тяжко, таксував і всі гроші йшли на борги та кредити. І тут почалися претензії та докори від його мами. Свекрухи почала весь час говорити, що самі по собі ми нічого не можемо і нічого не варті. Тато Остапа мовчки слухав дружину і кивав
Я не можу пробачити свекрів за те, що залишили нас у біді два роки тому, після нашого з Остапом одруження. Момент тоді був дійсно складний – ми втратили
Не знаю, як забрати у свекрухи свою машину! Ніякі доводи мої на Ольгу Дмитрівну і мого Ярослава не діють. Три роки тому я вийшла заміж, а ще через рік у нас з Ярослави народилася донечка Мія. На народження онучки мої батьки подарували мені машину. Я завжди мріяла про автівку, але їздити упевнено не встигла навчитися, бо разом з моїми батьками я з донечкою виїхала на два роки а Іспанію. Мої батьки і зараз там лишилися, а я два місяці тому повернулася додому в Україну до чоловіка. Машина весь час була у Ярослава. А їздить його матуся! Сьогодні мала з Ярославом серйозну розмову. Сказала, що або завтра вранці у мене ключі від моєї машини і сама автівка припаркована у дворі, або я збираю речі і Мію – і на квартиру до батьків, яка просто стоїть закрита
Не знаю, як забрати у свекрухи свою машину! Ніякі доводи мої на Ольгу Дмитрівну і мого Ярослава не діють. Три роки тому я вийшла заміж, а ще через
Мій чоловік зі мною в моїй квартирі у місті і у своєї мами в селі – це дві різні людини! Тут він після роботи одразу падає на диван з планшетом і допроситися його щось зробити в квартирі не можливо. У мами Сашко просто скаче і в будинку, і в саду-огороді. Я маю власну квартиру на околиці Києва. Вона облаштована, все є, дякувати моїм спочилим батькам. Але чоловіка тягне жити з його мамою в селі. Свекруха ще досить молода, ще й працює. Сашко мені зовсім перестав допомагати по дому, постійні суперечки між нами, собі купити я нічого не можу, бо мені ж в декреті що там треба. Я й брякнула йому: “Йди до мами!”
Мій чоловік зі мною в моїй квартирі у місті і у своєї мами в селі – це дві різні людини! Тут він після роботи одразу падає на диван
Де брати сили, щоб отак справлятися з трьома дітьми, як це роблю я? Чоловік працює в іншій країні і забезпечує нас, але я би воліла щоб він був поруч і просто допомагав мені з дітьми. Якось би заробили на життя тут удвох. Але він вважає, що краще працюватиме поки там, зарплати все одно не порівняти з Україною. Він уже три роки там і ми не бачилися, бо поїхати туди до нього з усіма дітьми мені дуже важко фізично. Але Владислав не дає мені стільки грошей, щоб мені вистачало на няню ан постійній основі. У мене є чоловік, який мене кохає і не боїться турбот про моїх дітей і пропонує бути разом, але я не хочу позбавляти дітей рідного батька
Де брати сили, щоб отак справлятися з трьома дітьми, як це роблю я? Чоловік працює в іншій країні і забезпечує нас, але я би воліла щоб він був
Оце дожила у свої 65 років – ніхто мені не позаздрить! Невістка Христина у мене одразу була з “прицепами” – з двома дітьми від двох своїх попередніх шлюбів. З моїм сином Дмитром у них народилися двійнятка-хлопчики. Мій син – це третій чоловік Христини. Жили вони у квартирі мого сина, народили, як я вже сказала, двійняток, малюкам по року зараз. Я онуків не ділила на невістчиних і своїх. Допомагала з усіма, але в основному зі старшою дівчинкою: школа, гуртки. З малечею допомагала Христинина мати. Розбіглися, Христина сказала, що мій син їй не підходить
Оце дожила у свої 65 років – ніхто мені не позаздрить! Невістка Христина у мене одразу була з “прицепами” – з двома дітьми від двох своїх попередніх шлюбів.
Ми з чоловіком уже місяць не бачимося і не розмовляємо зі свекрухою, тобто його мамою Василиною Гнатівною. А просто поїхали їй сказати, що досить вже і з неї, і з нас такого великого огороду, картоплі-кукурудзи-буряків-моркви, досить качок-курей-гусей – ми їй яєць чи ще там чого і в місті купимо і привеземо. Місяць тому на вихідні ми як завжди приїхали до свекрухи в гості до села, Тарас і почав її вмовляти применшити господарство, мовляв, здоров’я вже не те, живе сама, а у нас теж немає ні часу, ні сил ні бажання гнутися з ранньої весни до пізньої осені на її господарці. Я цілий день стояла біля плити, готувала і стежила за двома дітьми. Свекруха ж посюсюкає з ними кілька хвилин, чоловіка – “в оберемок” і вперед щось робити: привозити, ремонтувати, діставати корми
Ми з чоловіком уже місяць не бачимося і не розмовляємо зі свекрухою, тобто його мамою Василиною Гнатівною. А просто поїхали їй сказати, що досить вже і з неї,

You cannot copy content of this page