Я розлучилася в 47 років, бо виявилось, що чоловік все життя читав мої щоденники. Діти мене осудили і не зрозуміли, тепер не спілкуються зі мною
Я розлучилася в 47 років, бо виявилось, що чоловік все життя читав мої щоденники. Діти мене осудили і не зрозуміли, тепер не спілкуються зі мною. Я писала щоденники
— Ну, мама оформила її на мене. Десь пів року тому. Тепер не знаю, як нам із чоловіком ставитися до його мами. Живе вона з нами. В її квартирі живуть квартиранти. Оплату вона забирає собі. На свої потреби, подорожі, манікюри, ліки, ще там щось. І ось позавчора ми дізналися, що ця квартира, яку вона віддає в оренду, відписана молодшому брату мого чоловіка. Не на двох, як обіцяла свекруха, а лише йому. А чому? Тому що при весіллі мій чоловік взяв моє прізвище. Просто його прізвище Куць, а моє Мірошниченко. Тому він сказав, що мої діти Куцями не будуть, і взяв моє прізвище
Тепер не знаю, як нам із чоловіком ставитися до його мами. Живе вона з нами. В її квартирі живуть квартиранти. Оплату вона забирає собі. На свої потреби, подорожі,
— Мамо, ну які тобі ще аргументи навести, що тобі краще жити окремо? Ми усім тебе забезпечимо, пенсію будеш витрачати лише на себе, за квартиру тобі однокімнатну будемо платити, за комунальні послуги також. Що тобі ще треба? Звичайно, будеш з нами спілкуватися і в гості приходити, але ж не жити з нами на постійній основі. Ось які у нас у сім’ї пироги. Не знаємо, як виселити мою маму.
— Мамо, ну які тобі ще аргументи навести, що тобі краще жити окремо? Ми усім тебе забезпечимо, пенсію будеш витрачати лише на себе, за квартиру тобі однокімнатну будемо
Моя сестра розписалася з чоловіком у 39 років, після 20 років під одним дахом і виростивши дочку. Вона начепила на себе усе й одразу: вії, мабуть, 10 сантиметрів, плаття як баба на самоварі, пишна фата, рукавички, прикраса — гілочка у зачіску і ще жовто-блакитний віночок. А виглядає на 48, з чоловіком живуть 20 років разом, просто вирішили зробити повноцінне весілля. А, ще був лімузин. Ну просто циганське весілля, це мені не зрозуміло і дуже смішно
Моя сестра розписалася з чоловіком у 39 років, після 20 років під одним дахом і виростивши дочку. Вона начепила на себе усе й одразу: вії, мабуть, 10 сантиметрів,
Як нам запросити батьків нареченої сина??? На голову всім родичам? Я з Хмельницького. Пропонували ми їм свого часу поділити квартиру, але ніхто не захотів. Причини вигадували різні. І те, що це їхня квартира, і те, що вони не зможуть за ці гроші купити по однокімнатній квартирі без доплати. Так і живемо всі разом і досі. Я вже і не сподіваюся, що це колись зміниться. Вже до всього звикла. Але ж у нас син, якому пора створювати власну родину!
Як нам запросити батьків нареченої сина??? На голову всім родичам? Але розповім свою історію спочатку, щоб ви все зрозуміли і щось порадили. Я з Хмельницького. Проблема житла зруйнувала
– Мамо, у нас п’ята дитина скоро буде! – радісно видала я новину мамі, але вона лише скривилася. І всі наші друзі та знайомі дивляться на нас якось зверхньо, пальцем біля скроні за спинами крутять. Дуже мені прикро і сумно, а чоловік умовляє не перейматися. – Ну ти й дурненька, – тихо пробурмотіла мама, опустивши очі
– Мамо, у нас п’ята дитина скоро буде! – радісно видала я новину мамі, але вона лише скривилася. І всі наші друзі та знайомі дивляться на нас якось
– На свої потреби і хотілки ти повинна заробляти сама! – кричав учора під час вечері мій Ігор. – Я від автра ні копійки тобі не дам на твої манікюри, авокадо, кіноа, косметику, зубні пасти чи що там ще. Я тобі більше не буду 30 000 гривень на місяць відстібати, коли у мене у матері пенсія 4000 гривень! Буду допомагати їй, ну і дітей вдягати та годувати. Я мовчки доїдала свою гречку.
– На свої потреби і хотілки ти повинна заробляти сама! – кричав учора під час вечері мій Ігор. – Я від автра ні копійки тобі не дам на
– Це що??? — я здивовано скрикнула і подивилася на чоловіка. Я дістала з гарно запакованого подарунка від його матері стару вишиванку, всю в жовтих плямах. Сьогодні у мене ювілей, 45 років. Гості сидять за столом, келихи наповнені, розмови, сміх, дзвін посуду. На мені гарна сукня, у домі свято
– Це що??? — я здивовано скрикнула і подивилася на чоловіка. Я дістала з гарно запакованого подарунка від його матері стару вишиванку, всю в жовтих плямах. Сьогодні у
– Які бажання у твої 56 років??? Тобі онуків чекати і жити для них! — мама фиркнула, коли я поділилася з нею своїми мріями, планами і бажаннями на найближчий час. Місяць тому я розлучилася. І начебто все до цього йшло, начебто давно розуміла, що це вже не шлюб, а просто звичка. Ми з чоловіком стали сусідами, а не подружжям. Жили поруч, але кожен у своєму світі. Йому було комфортно — його все влаштовувало. А мене – ні
– Які бажання у твої 56 років??? Тобі онуків чекати і жити для них! — мама фиркнула, коли я поділилася з нею своїми мріями, планами і бажаннями на
— Що? Який ще день бабака? Сьогодні таке свято, діти, Стрітення! Прокидайтеся швиденько і в церкву підемо. Так почався наш сьогоднішній недільний ранок. О шостій годині я зайшла в спальню до сина і невістки і почала їх будити. Я приїхала до них на вихідні. Наготувала вчора вареників, пиріжків, пельменів. Все склала дітям у морозилку. А неділю вже мріяла відпочити і провести з ними, як годиться проводити свято. Але в мене просто слів немає з того, що сталося. Я проплакала сьогодні цілий день. Завтра в мене вранці потяг на свою Волинь. І більше мене в цьому Києві, в їхній квартирі, ноги не буде
— Що? Який ще день бабака? Сьогодні таке свято, діти, Стрітення! Прокидайтеся швиденько і в церкву підемо. Так почався наш сьогоднішній недільний ранок. О шостій годині я зайшла

You cannot copy content of this page