alena
З своїм чоловіком Артемом я жила дуже погано. Про кохання і мови не було. Але розлучатися не наважувалася. Не хотілося залишитись самій. А тут так вийшло, познайомилася я
Як я вчора втекла з моєї рідної коханої української затишної Волновахи, якої більше немає. Хочу написати про один із фрагментів вчорашнього мого звільнення батьків із центру м. Волноваха:
Я прийшов на заняття до університету. Того дня мого плеча несподівано торкнулася жіноча рука. Я обернувся і побачив маленьку стареньку, на обличчі якої сяяла посмішка. Вона сказала: –
Дівчата метушливо збиралися в гості. Дідусь отримував пенсію чітко день у день, а, значить, настав час його відвідати. – Галю, він точно скучив, точно дасть грошей, як і
Марія стиснула губи та уважніше подивилася на фотографію. Душа сіпнулася і надірвалася. З кольорового знімку не найкращої якості, усміхаючись, дивилася юна дівчина в білій сукні, така схожа не
Я просто місця собі не знаходжу від того, що діється. Син Олег каже – мамо, не лізь у це питання, це не наша з тобою справа! Нехай Віка,
Під Черніговом українським військам здався у полон розвідвзвод 74-ї російської мотострілкової бригади. Старшина Буйнічев Костянтин Сергійович, Кемеровська обл. каже: “Никто не думал, что мы едем убивать. Воевать мы
Я давно знала, що тато не задоволений тим, що я придбала квартиру. Причина цього невдоволення мені випадково відкрилася і ще більше віддалила нас. Три тижні тому до батьків