Головна

olesya

– Мамо, це Мирося, – сказав Василь, обіймаючи сором’язливу дівчину. Вона схвильовано зробила два кроки вперед. Дівчина ще не встигла потиснути нам руку, коли мама загула. – А чи бачила твоя Мирося, якого болота нам нанесла на килим, а я його тільки на минулій неділі чистила! – Від почутого всі притихли
життєві історії 0
Мені було лише чотири роки, а Васильку, моєму братові, було п’ять, коли одного вечора нам зателефонувала поліція і сказала мамі, що мій батько потрапив у дорожню халепу. В
Одного дня я попросила Андрія, щоб його водій відвіз мене до Мар’яна. Він був дуже радий і почав говорити, чому я не попередила його, він прийшов би зустрічати мене з поїзда. Але усмішка на його обличчі згасла, коли він раптом зрозумів, що я приїхала на позашляховику, що стояв перед будинком. Він одразу все зрозумів!
життєві історії 0
Бувають дні, коли я замислююся, чи правильно вчинила. Зрештою, я пішла легким шляхом, поранивши свого нареченого. Чи зрадила я любов через гроші? Звичайно, багато людей так думають, особливо
Олег дізнався про вагітність майже три місяці тому і досі не може повестись, як справжній чоловік. Він каже, що ми будемо разом, то в чому проблема? Я чекаю його дій. Колись у цьому плані чоловіки були більш рішучими. У нашій ситуації весілля необхідне. Наш син або дочка має право мати батьків, які офіційно разом, а не просто “друзі”
життєві історії 0
Ми разом трохи більше року, так, можливо це і не багато, але… За звичайних обставин ми б, мабуть, зустрічалися ще кілька років, а потім відгуляли б весілля. Але
– Вашого синочка усиновила чудова пара. Не хвилюйтеся. Про нього будуть добре доглядати. – Я дивилась на цю жінка скляними очима. В моїй душі бушував ураган. Та нічого вдіяти я не змогла. Серед багатьох паперів, які я підписувала в пологовому будинку, не розглядаючи їх, очевидно, була згода на усиновлення. Вони зробили все без мого відома
життєві історії 0
Травневі дні завжди нагадують мені про день, коли я народила свого сина. З вікна пологового будинку я побачила квітучий бузок у сусідньому парку і спостерігала, як пари везуть
Після освідчення Катруся не думаючи сказала нам, що Галинка буде її першою дружкою, а другою, її двоюрідна сестра. На рахунок другої дружки я нічого проти не маю, а ось Галину, я аж ніяк не хотіла б бачити в такій поважній ролі. Вся справа в тому, що дівчина з дитинства інвалід. В Галі одна нога коротша іншої, і вона сильно храмає. Я вважаю, що вона зіпсує нам свято
життєві історії 0
У нашій сім’ї радість – Катруся виходить заміж! Ми з чоловік все продумали до найменших дрібниць. Крім дочки у нас ще є молодший син. Ми вперше постанемо в
Незабаром мені буде шістдесят, я хотіла б мати онуків, а найбільше я хочу – спокою. Мені соромно за це, але якось мені не подобається щодня варити, робити покупки, думати про його одяг, щоб випране все та попрасоване було, ліжко застелити і т. д. Антону вже за тридцять, і я думаю, що настав час, щоб він став незалежним
життєві історії 0
Я не знаю, чи зрозумієте ви мене, чи засудите, але мені потрібна ваша допомога. Це досить делікатна тема, тому що це моя дитина, хоча – вже давно доросла.
Все змінилося після приїзду Вадима з-за кордону. Оскільки свекрухи вже не було в живих, Роман запропонував брату на деякий час зупинитись у них. Розмірковуючи про життя Галини, Вадим сильно дивувався. – Як можна ось так жити? І скільки це у вас вже триває?, – здивовано питав він за чашечкою кави
життєві історії 0
Галина з Романом одружилися після пів року знайомства, бо вона завагітніла. На той момент їй було лише 20 років, її чоловік був набагато старший, йому було 33. Хоча
– Іринко, ти хрещена мати моїх дітей. Ти знаєш, що це означає? Що ти подбаєш про них, коли мене тут не буде. Старші зможуть впоратися, незабаром вони стануть повнолітніми. Михайлик… – вона зробила паузу. – Він не може обійтися без матері. І я не можу розраховувати на чоловіка! Пообіцяй, що подбаєш про нього?
життєві історії 0
Мене звати Ірина. Я родом з маленького села, де всі про все знають. Батьки виховували нас з сестрою скромно, але вони прищеплювали нам моральні цінності. Звичайно, нам не
Найважче було повідомити дітям, що тата на це Різдво з нами не буде. Коли мої батьки, сестра та найближчі друзі дізнались про від’їзд Василя, вони всі зізналися мені, що знали про його стосунки, просто не мали мужності сказати мені. Я почувалась спустошеною, всі навколо знали правду, але мовчали, бо боялись мені нашкодити
життєві історії 0
Я почуваюся спустошеною і не знаю, що робити. Я воліла б переїхати на безлюдний острів, щоб нікого не бачити. Всі мене обманули. Чоловік, сім’я, друзі. Я почуваюся страшенно
Я розумію, як інколи батькам було непросто – уявіть собі маленьке містечко на Заході України, де двоє вчителів з місцевої школи удочеряють – циганку! Вони мали велике терпіння, як до мене так і до людей, які не розуміли їх рішення. Я сама одного разу була свідком того, як одна з моїх тіток сказала моїй матері: “Лідко, тобі це було потрібно з Марією? Ти ж не знаєш, які в неї гени?
життєві історії 0
Батьки ніколи не приховували що мене удочерили. Їм було близько сорока, а своїх дітей Бог їм не давав. Коли батьки привезли мене додому, сказали, що я майже не

You cannot copy content of this page