olesya

Ти знаєш, Олесю, недавно Оля до мене приїжджала. Я, правда, її в квартиру не пустила. Ми на сходовій спілкувалися. Вона питала, чи ти мені гроші з Італії передаєш і які суми. Звісно, я нічого не сказала, а просто прогнала її, – сказала мама під час останнього зв’язку по телефону. Я вам кажу, ну таку маю сестру, що обкрутить любого, навіть рідну маму. Але я також не свята, бо за своїми сімейними клопотами зовсім про маму в Україні забула

12.07.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: G Natalya 0

– Ти знаєш, Олесю, недавно Оля до мене приїжджала. Я, правда, її в квартиру не пустила. Ми на сходовій спілкувалися. Вона питала, чи ти мені гроші з Італії

Васильку, – так ніжно його називає колишня, – приїдь сьогодні до нас ближче 22.00, є справа. Ти ж батько і я не можу не задіяти тебе в такому дійстві, – сказала Наталя по гучномовцю. – Я була засмучена, але чоловіка відпустила. Заснути не могла, ще й при надії, і нервувати мені не можна. А о 23.30 дзвінок від Василя: “Лягай спати мене не чекай. Ми Мартусі хочемо зранку сюрприз зробити, тому буду тут ночувати. – Мені здається, що свекруха тому мене й не сприймає, бо хоче, щоб Василь з колишньою зійшовся

12.07.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: G Natalya 0

Ну як це можна пояснити? Чому він повинен туди їхати? Так, я все розумію, в їх дочки день народження. Ми підготували подарунок і достойний – електросамокат, але і

Заміж я вийшла за чоловіка з різницею у віці в 32 роки. Після того, як я вперше з ним на джипі приїхала в село, люди мали що тиждень пліткувати. Олег удівець, має дорослих дітей, але і я подарувала йому синочка. Так, він воліє лежати на дивані, ніж кудись їхати, але це не є для мене перешкодою. Я беру сина і мандрую в любий куточок світу. А ось мої однолітки в той час рахують копійки на кусок хліба. Я б ту красу і молодість ні за що не проміняла на свого Олежика. Так, в нас немає тої любові, але хіба вона важлива?

11.07.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: G Natalya 0

– Ой, та ти доперебираєшся, що так в дівках і засидишся, – казали мені односельчани, коли я з навчання приїжджала до батьків. Я ще зі школи знала, що

Чоловіку на ювілей я подарувала добротний подарунок – пательню, на ціннику якої була цифра – 1800 грн. – Тільки про себе все життя і думала. Невже Валера не заслужив від тебе на сорочку чи спортивний костюм, який в нього ще зі студентських років?, – сказала свекруха, коли ввечері забігла на каву і привітати сина очі в очі. – Головне, щоб ти був здоровий, а решта у тебе буде, бо ти розумничок і на це заслуговуєш!, – сказала свекруха, вручаючи Валері пакет з “мильним набором”. Ну стратилася, хоч здачу давай, я вам кажу!

11.07.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: G Natalya 0

Чоловіку на його ювілей я подарувала добротний подарунок – пательню, на ціннику якої була цифра – 1800 грн. – Тільки про себе все життя і думала. Невже Валера

Після того, як дружина сказала: “поживемо трішки окремо”, я переїхав до друга холостяка. Мені сподобалось таке життя, бо іншого я не знав, оскільки з Христиною я зі шкільної лавки. На самому випускному вона ощасливила мене звісткою, що скоро я стану татом. І ось після того, що я натворив, дружина мане додому не пускає. Мама каже з’їжджати від друга або ж в сім’ю, або ж до неї. А я розгублений. Ось вам і пожили окремо, подумали. Тепер з дітьми бачуся на нейтральній території

10.07.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: G Natalya 0

Ми з дружиною стали на рушничок щастя дуже молодими. З Христиною ми однолітки. П’ять років відсиділи за одною партою, а на випускному вона повідомила мені новину. – Любий

На вихідних ми на дачі були, бо вже і огірки дозріли і сама дача в лісочку де прохолода, ось ми там і рятуємось від спеки. Ми з дітьми якийсь фільм увімкнули на планшеті в бесідці, як під’їжджає автівка, а з неї Іванна Йосипівна виходить і сміється на всі 32. – Вже не буду твого чоловіка смикати. Сама їздити буду. – Але річ в тім, що за автівку кредит має платити мій чоловік з загального бюджету. – Ну а як ти хотіла? Я ж тобі такого хорошого чоловіка виховала. Тепер ваша черга мені допомагати

10.07.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: G Natalya 0

– Ти, Маринко, постійно злилася, що я Володю смикаю з тою машиною. Ось, полюбуйтеся! Тепер я маю свої колеса, куди хочу, туди їду, – сказала мені свекруха, коли

До кінця весілля ми не досиділи і пішли не попрощавшись. Я вважаю, що молодята мають у нас попросити пробачення, бо те, що вони собі придумали, в голові не поміщається. Ну сіли ми за той стіл, і що, малосольні огірки запивати лимонадом? Я думала, сестра хоч в торбі під столом щось має, але ні. – Ми проти волі дітей не підемо і вам не дамо, – сказала Люба, коли ми з чоловіком направились до барної стойки. Я вважаю, що на весіллі в першу чергу мають бути задоволені гості, а ми сиділи, як на поминках

10.07.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: G Natalya 0

Коли племінниця прийшла нас з чоловіком просити на весілля, то і слова не сказала за цю “цікавинку” на торжестві. Виявляється, все це було описано на самому запрошенні, яке

Віра Гаврилівна кинула на стіл тисячку. – З мене годі. Я за все плачу. Грошей не вистачає. Ти прийшла на все готове, ще й без ложки і виделки. Якщо ти так і плануєш жити за мій рахунок, то вимітайся з квартири вже. – Я пожалілася Павлу, а той сказав, що мама права. – Вона нам і дах над головою дала, і годує, а твої батьки нам навіть наволочки не купили. – Мені так було образливо. Ось я і спакувала в свою клітчасту сумку одяг, який привезла в квартиру і повернулася до мами. В дверях свекруха ще витикнула: “Що ти той одяг туди-сюди волочеш? Викинь в смітник, бо то один непотріб. Навіть на ганчірки не підійде”

10.07.2024Рубрика: життєві історіїАвтор: G Natalya 0