Головна

olesya

Я давно в брата не була, бо все ж між нами відстань, а в неділю таки купила трішки смакоти, і поїхала до нього. Чесно, з кремезного чоловіка, до якого я звикла, лишилася “пучка духу”. Я ж, коли ми усамітнилися, вирішила розпитати про його життя з сином і невісткою. По розмові було зрозуміло, що невістка не в захваті від його перебування з ними. Приїхавши додому я задумалася, чи говорити про мої підозри племіннику!
життєві історії 0
Я давно в брата не була, бо все ж між нами відстань, а в неділю таки купила трішки смакоти, і поїхала до нього. Чесно, з кремезного чоловіка, до
Вирішила я до дочки в ту Італію дзвонити, нехай приїжджає і відмовляє сина одружуватися, а то біда буде йому з такою жінкою. А та мені порадила не пхатися: “Молодь зараз зовсім інша, головне, щоб їм у двох було добре”. Та що тут доброго? Я відразу ж внуку сказала, як візьме її за жінку, то про нас з дідом може забути. Дочка на весілля приїхати не змогла, вислала лише кошти. Виявляється, в неї там новий чоловік, який нічого не знає про сина
життєві історії 0
Моя дочка не змогла жити поряд з нашим зятем, адже той постійно заглядав у чарку, робив “бурі” в хаті. Тому прийняла рішення виїхати за кордон, підзаробити трохи грошей
Я ж як собі думала, раз свекруха з Італії нам гроші не надсилає, то хоча б свою хату облагородить. Там роботи не початий край Але недавно ми зустрічалися з двоюрідною сестрою Олега, її мама в тому ж селі живе. Виявляється, Тамара Василівна там палець об палець не вдарила. Куди вона планує повертатися, бог його знає. Хата вже осипається, а за кущів, якими вона обросла, її майже не видно. А потім був ювілей нашого сина
життєві історії 0
Казала Ірина, що там і вікно якесь розбите, і хтозна, що там в середині робиться. Ключів Олег не має, тому поїхати і подивитися ми змоги не маємо. Недавно
Так ми з чоловіком напразникувалися в селі у сватів, що прийшлось в них заночувати. Сваха нам постелила в окремій кімнаті. Мій захропів моментально, а я трохи покрутилася і також заснула. Та не довго тривав мій сон. Поруч з ліжком почало щось шкряботіти. Я ліхтариком посвітила, а то миша. Але я галас зчинила. Позліталися всі. А сваха мені каже: “Спіть і не зважайте. Вона вас чіпати не буде!”
життєві історії 0
Так ми з чоловіком напразникувалися в селі у сватів, що прийшлось в них заночувати. Сваха нам постелила в окремій кімнаті. Мій захропів моментально, а я трохи покрутилася і
Я ледь витягла маму і сина з окупованого Ізюму. Ми втрьох стали жити на орендованій квартирі в Києві. Та недуга мами забрала її на небеса. Микола дуже важко пережив втрату, оскільки бабуся була для нього всім. Щоб полегшити його і свій стан, ми переїжджаємо на захід України. Дуже там хороші люди. Всі допомагають хлопцям на фронті, чим можуть. Я сама стала волонтером. А потім я дізналася дещо про свого сусіда Мирона, який сім’ю відправив за кордон
життєві історії 0
Мені дуже важко про це говорити… Все-таки на душі ще дуже свіжі “дірки”… До вторгнення я жила в Ізюмському районі. Так сталося, що виховую сина Миколу сама, через
Ще в машині я чула “запашок”, але щиро вірила, що сестра до такого не опуститься, і мені “здається”. Та в клініці я ледь біля неї встояла, хоча і не дуже близько старалася знаходитися. Ну, якось з горем пополам, пройшла вона обстеження. Повертаючись додому я запитала прямо, чи вона бриється під пахами і не тільки. – Ярино, то тільки ти така в нас пані міська. Це взагалі не дуже добре робити, бо раз Боженька нас так створив, значить так має бути!
життєві історії 0
Мені просто соромно за свою рідну сестру. Вона ще не така стара, щоб так себе запустити. Нас у батьків двоє. Я та старша на два роки Наталка. Заміж
Одного дня моя Олеся заявила, що переїжджає жити в інше місто, адже там їй пообіцяли серйозне підвищення по службі. Житло їй нададуть тому до кінця тижня потрібно зібрати всі речі. Цей тиждень для мене був найважчим в моєму житті. Я навіть не могла уявити, що не побачу у своїй квартирі онучку. З собою мене дочка не кликала, адже ще сама не облаштувалась. Але я знайшла рішення бути з ними поруч і жодного разу про це не пошкодувала
життєві історії 0
Моє життя, скажу відверто, завжди було під строгим контролем. У свій час я вийшла заміж за військового, а він в своїй службі був не останньою людиною, тому вдома
Коли ми з сином вже мали повертатися, я попросила Влада приготувати для нас легенький супчик, щоб з дороги і я, і син, могли перекусити, бо купленим я сина кормити не буду. Чоловік на диво легко погодився. Я зраділа і з нетерпінням чекала його “шедевру”. Ох, що мене чекало дома. Чоловік потираючи руки запросив нас до столу і почав розливати по тарілочках… – окрошку! Ох і обіди було!
життєві історії 0
Трохи смішно це звучить, але вперше за три роки спільного проживання, ми з чоловіком посварилися, а виною всьому стала – “окрошка”. Моя історія не буде виглядати, як історія,
Ох і відбуваються в нас “цирки”, де в головній ролі свекруха, як приїжджає її донечка з зятем. То вона вже бігає, метушиться, так хоче вгодити їм, готує найкращі страви, свою внучку балує всім з городу. А внучка, яка живе з нею, нехай сама піде собі назбирає тої полуниці чи суниці. Якось моя свекруха пішла в магазин, міській внучці смаколики купляти, так продавець звернула увагу: “Що це ти, Марійко, все по одному береш в тебе ж дві внучки дома”
життєві історії 0
Ох і відбуваються в нас “цирки”, де в головній ролі свекруха, як приїжджає її донечка з зятем. То вона вже бігає, метушиться, так хоче вгодити їм, готує найкращі
Євген приїхав в село один і сказав, що будуть вони з Вірою ремонт невеличкий робити. Я зраділа, бо вже давно треба все змінити. Але почали вони зі “своєї” кімнати. Там вікна виходять якраз на озеро. Почали вони стіни “валяти”. Я ж спочатку думала, що діти там балкон надумали зробити. Та виявилось куди складніше. – Віра сказала, щоб ми від тебе відгородилися, тоді вона буде в село частіше приїжджати. – Щоб ви розуміли, вони в свою кімнату вхід окремий зробили, а той що був – замурували
життєві історії 0
І як пережити цей позор в селі від рідного і єдиного сина, хто його знає. Як йду на маршрутку, то не раз чую, як люди шепочуться. Але нічого

You cannot copy content of this page