У нас у сім’ї ніколи не було непорозуміння у побутовому плані та поділу на «мої» та «твої» обов’язки. Я по можливості завжди допомагав дружині Оксані, особливо коли народилася друга дочка і дружина дуже втомлювалася.
Після роботи не тільки гуляв з дітьми, міг і вечерю приготувати, і випрати, і прибрати у квартирі. Для мене це ніколи не було питанням, навіть коли не було дітей, як для багатьох чоловіків, наприклад, мого батька, який вважав, що того, що він працює і приносить у будинок гроші, достатньо, і більше він нічого не зобов’язаний робити. До речі, мама моя теж завжди працювала, і нас у сім’ї троє дітей. Як вона справлялася, просто не можу зрозуміти.
Але після того, як я три дні був удома один з дітьми, я зрозумів, що недостатньо допомагав дружині.
Зателефонувала теща, попросила Оксану приїхати, бо батько пройшов лікування і хоче її побачити. Я взяв на тиждень відпустку і залишився з дітьми. Старшій доньці Лілі 5 років, молодшій Ліні – 1,5 роки.
Перший день було все нормально, дружина наготувала їсти, мені тільки потрібно було розігрівати та молодшій зварити двічі свіжу кашу. Я навіть випрати спеціальним порошком дитячі речі не полінувався.
Ніч пройшла вже не так спокійно, діти постійно питали, де мама, і я в сотий раз пояснював, що вона поїхала до дідуся, але через кілька хвилин запитання повторювалися. Ще й уночі молодша донька постійно прокидалася та плакала.
Вранці я ледве прокинувся, і то розбудила мене Ліля, це було о 6 ранку. Дітям заварив пластівці, собі зробив каву, але випити її так і не зміг, а про те, щоб вийти на балкон з горнятком, як я люблю, не було й мови. Ліна постійно проситься на руки, як тільки посаджу, починається плач.
День пройшов, як у маренні. Увечері зателефонувала дружина, я сказав, що все нормально, я справляюся, адже вона мені не скаржилася, коли я питав, як пройшов день. Я не міг дочекатися, поки діти заснуть, я заснув раніше.
Прокинувся, на годиннику – о пів на третю ночі, діти сплять на підлозі. Я схопився, як ужалений, і одразу подумав: «Бачила б це дружина!». Далі було ще гірше, і коли приїхала дружина, я собі пообіцяв, що робитиму все, щоб полегшити Оксані життя.
Не можу зрозуміти, як жінки встигають щодня справлятися з маленькою дитиною, або навіть двома без сторонньої допомоги. Чи у них це природою закладено та спрацьовує материнський інстинкт? Словом, мій світ більше ніколи не буде таким, як раніше.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
