В село ми приїхали вже на новій машині, старі Жигулі чоловік продав, а зять з дочкою доклали нам трохи грошей і купили ми собі трошки кращу марку. Я довго не могла повірити, що через заздрощі Ірина буде так себе вести. У сусідки ані зять, ані чоловік, не вміють водити. Ірина не раз говорила мені: “Як добре, що твій чоловік права має. При бажані завжди можете собі поїхати куди захочете”. І якщо до Жигулів Ірина вже звикла, то з новим авто виникла халепа

Живу я з чоловіком в місті, діти наші вже дорослі, мають свої сім’ї. Син женився і пішов жити окремо, а дочка з внучатами живуть разом з нами.

Завжди з першими промінчиками сонця, весною, ми з чоловіком їдемо жити на село і залишаємось там аж до осені, поки не зберемо весь урожай з поля.

В селі нам від батьків чоловіка дістався старенький будиночок, в якому ми кожного року підтримуємо життя. Наші діти вже не хочуть поратись з нами на городі, але я розумію, вони постійно на роботі.

А ми вже з чоловіком пенсійного віку, все життя звикли працювати, тому в місті трохи скучнувато живеться.

З однієї сторони нашого будиночку в селі є невеличкий ставок, чоловік іноді влаштовує собі рибальські дні, а з іншого боку, живуть сусіди.

Наша сусідка Ірина живе з чоловіком, у неї є дочка, зять і двійко чудових внучат.

Часто, як у нас врожайний рік, а у Ірини навпаки, то ми по сусідськи ділимось з нею, адже нам і так нікуди це буде подіти, бо завжди насадимо більше, аніж потребує наша сім’я.

Цього року ми приїхали в село вже на новій машині, старі Жигулі чоловік продав, а зять з дочкою доклали нам трохи грошей і купили ми собі трошки кращу марку автівки.

Я довго не могла повірити, що через заздрощі Ірина буде так себе вести. У Ірини ані зять, ані чоловік, не вміють водити авто.

Ірина не раз говорила мені: “Як добре, що твій чоловік їздить на машині. При бажані завжди можете собі поїхати куди захочете”.

До старенького авто Ірина вже звикла, та коли дізналась про нове, то чомусь її це дуже розізлило.

Читайте також: Ми з чоловіком поїхали по справах в місто. Телефонує мені син, якому чотирнадцять років. В його голосі я почула  спантеличення, адже дитина не знала, за що бабуся на нього “вигавкалася”, що не так він зробив, адже біжить до неї на перший поклик. Виявляється мій Максимко мав здогадатись, що вона пішла на город за огірками і мав іти слід за нею, щоб допомогти кошик принести. Ну думає людина, що всі в хаті екстрасенси

Вона не тільки не хотіла з нами вже більше товаришувати, а й постійно шукала конфлікту. Сьогодні на заваді стала наша яблуня, з якої яблука частково падають за пліт до Ірини.

Не знаю як вгамувати злість сусідки? Адже через зиму вона спостерігала за нашим будинком, а тепер, мабуть, і слухати не захоче.

Можливо ви дасте мені якусь слушну пораду в такій ситуації, яка склалась у нас із Іриною.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!