Великдень вдома: як правильно поводитись в це велике свято і що потрібно зробити, щоб ваш кошичок з пасочкою та крашанками був освячений. На ці та багато інших запитань, дає відповідь священик
Великдень-2020 суттєво відрізнятиметься від усіх, які нам доводилося святкувати раніше. Віряни не зможуть ані освятити кошики, ані прийняти Святе Причастя, ані відвідати Літургію.
У зв’язку з карантинними заходами, вжитими в Україні і по всьому світу, більшість християн – як східного, так і західного обряду – відзначатимуть Великдень вдома.
Ми поспілкувалася зі священиками, аби отримати настанови щодо святкування і поділитися ними з читачами.
Великдень, щоби причепуритися “Деякі люди сприймають Великдень винятково як нагоду причепуритися, гарно вбрати кошик і прийти до храму. Таким онлайн-Літургія нічим не зарадить. Однак якщо бачити у Великодні справжній сенс – Воскресіння Христа; якщо проживати духовно Страсний тиждень, дотримуватися посту, прагнути сповіді – свято стане таким самим світлим, як і завжди”, – каже священик.
Про те, що Великодні святкування в часі карантину варто сприймати як певне випробування для віри та нагоду для переоцінки цінностей, каже і отець Ростислав Пендюк, голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ. чи можу я сумніватися, що Він прийде до моєї домівки і освятить мій кошик під час молитви?
“Ключовим питанням, яке зараз має собі поставити кожен християнин, є питання: “Чи я вірю?” Якщо так, то “у що чи у кого?”. Якщо я вірю у Бога Всемогутнього, який створив Всесвіт, то чи можу я сумніватися, що Він прийде до моєї домівки і освятить мій кошик під час молитви? Добре, коли віряни збираються разом на Літургії, але це не означає, що молитва втрачатиме силу на віддалі.
Молитва буде відбуватися у кожному храмі, будуть проводитися онлайн-трансляції. Ми маємо довіряти Богові, адже він може діяти у будь-який спосіб, а не тільки так, як ми собі хочемо”, – пояснює отець Ростислав.
До молитви, як до церкви Окрім духовних приготувань, священики також радять зважати на урочисті аспекти свята. “Я б радив на Великдень одягнути святковий одяг, накрити кошик рушником, запалити свічку перед Літургією, поставити ікону, а тоді за спільною молитвою попросити у Бога благословення і разом з родиною сісти за стіл”, – рекомендує отець.
А ще – просять не впадати у відчай, сподіватися на краще і щиро довіряти Богу. “Віряни здивовані, що Літургії під забороною. Зважаючи на те, що торгові заклади працюють і там також збирається чимало людей, – зауважує отець Микола. – Однак маємо пам’ятати, що перед нами завдання – потурбуватися про здоров’я, убезпечити вразливі категорії населення.
Ця епідемія не перша в житті людства і, найімовірніше, не остання. Зараз маємо Інтернет, доступ до онлайн-трансляцій, багато джерел. З цього треба користатися”. Згідно з офіційною позицією УГКЦ, вірянам не забороняється прийти до сповіді. У храмах дотримуються встановлених норм: священники носять маски, сповідальниці відмежовані спеціальним захисним матеріалом. Але разом з тим Блаженнійший Святослав, глава Церкви, просить християн, які не відчувають на собі важкого гріха, відтермінувати сповідь до закінчення карантину.
“Чому віряни звикли сповідатися саме перед Великоднем? Тому що у Катехизмі є написано: кожен вірний християнин Української греко-католицької церкви має сповідатися бодай раз на рік, у часі Великоднього посту. Аби надати таку можливість вірянам, з огляду на поточні події Церква ухвалила спеціальний дозвіл на сповідь упродовж місяця після завершення карантину. Навіть якщо це буде серпень, нічого не зміниться”, – додає отець Ростислав.
Радикально новий спосіб святкування Великодня – це значною мірою привід замислитися, чи все ми робимо правильно, чи правильні сенси вкладаємо у звичні явища, зазначає військовий капелан отець Андрій Дуда. “Через пандемію, яка огорнула цілий світ, розуміємо, що насправді “людина” не звучить гордо, але усвідомлюємо, що хвороба – це школа смирення. Ось де бачимо, що бідні і нагі, і безпомічні.
Ми хочемо, щоб наші проблеми вирішились якомога швидше, і це справедливо, але людству необхідно зрозуміти і засвоїти життєво важливий урок, засвоїти такі поняття, як любов, милосердя, смирення, прощення; змінити своє відношення до людей, до природи, до Бога і до самого себе. І питання не в тому, аби побороти хворобу. На зміну їй може прийти чергова згуба.
Якщо ми не опануємо цього уроку, на нашому шляху постане чергова неприємність. Залишаючись у своїй оселі, приєднуйтесь до спільної молитви через засоби відеотрансляції, проявляйте справи милосердя, долучайте свою домашню молитву до молитов усіх вірних – пройдімо це випробування з терпінням та надією на милість Божу”, – закликав отець Андрій.
Не дивлячись ні на що, ми маємо провести Великдень гідно! Веселих свят та смачної пасочки, дорогі мої!
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило