“Ісус же, повен Святого Духа, вернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню” (Лк 3, 23 – 4, 1).
Наші рішення та дії відбуваються під впливом певних чинників. Часто ми не усвідомлюємо, що наша поведінка виникає під впливом почутих чиїхось думок, ідей, або книжок, які прочитали. І так трапляється, що важливі рішення ми часом базуємо саме на цьому.
Це Євангеліє вказує нам на фундамент нашого життя – пізнавати й чинити Божу волю. Життя й діяльність Ісуса були наповнені виконанням волі небесного Отця: „Бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав” (Ів 6,38).
У цьому Євангелії Лука подає родовід Христа. Його значення зрозуміємо, коли пригадаємо життя апостола Луки Він був лікарем, для якого важлива кожна деталь життя людини, щоб призначити правильне лікування.
Родовід Ісуса показує нам, як Бог упродовж історії здійснював Свою волю – через багато поколінь приготовляв людство до приходу Месії, до здійснення спасіння.
Божа воля вже існує, об’явлена через пророків та Ісуса Христа. Вона записана у пророцтвах Старого Завіту та в Євангелії. Нам же потрібні зусилля і час, щоб її для себе пізнавати й нею жити. Це наблизить нас до Бога та Його допомоги: „Бо хто чинить волю Божу, той – мені брат, сестра і мати” (Мр 3,35).
Після хрещення Ісус під проводом Святого Духа пішов у пустиню на молитву. Це був один із проявів воля Отця у Його житті. Цим Бог показує, що успішне здійснення кожної справи потребує приготування, зокрема з допомогою молитви і натхнень Святого Духа, щоб зрозуміли, у який спосіб Господь хоче допомогти вирішити якусь справу.
На молитві маємо пізнавати Бога, щоб Святий Дух об’являв нам волю Отця, провадив нас у ті місця, у ті середовища, які справді сприятливі для нас.
Дуже важливо усвідомити, що початком і кінцем усього в нашому житті є пізнавати й чинити Божу волю. Вміти бачити, як Ісус є з нами і провадить у житті.
Отець Михайло ЧИЖОВИЧ.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
