Мама моя говорить, що так не можна, що це взагалі неможливо для жінки, для мами. Я ж думаю, що інакше і бути не повинно. Я говорю про це дітям зараз, коли вони ще не дорослі, що чоловіка, їхнього тата, я люблю більше за них, мені з ним цікавіше.
Можливо, моя позиція для більшості жінок буде дивною, але я спробую пояснити.
На жаль, моя мама мене не розуміє і не підтримує, говорить, що так не можна, що це взагалі неможливо для жінки, для мами.
Я ж думаю, що інакше і бути не повинно. Я саме так відчуваю і говорю про це дітям зараз, коли вони ще не дорослі, що чоловіка, їхнього тата, я люблю більше за них, мені з ним цікавіше. Адже вони з’явилися на світ завдяки тату, отже, він для мене на першому місці.
Така моя позиція. Жінки, які вважають інакше, часто і лишаються з дітьми самі. Так колись сказала мені ще прабабуся. Я тоді була ще малою, але добре запам’ятала її слова. На все життя.
У нас з Миколою хороша родина, двоє діток 8 і 5 років. У нас син і донечка, Марко і Соломійка. Вони щасливі діти і, насамперед, це тому, що між їхніми мамою і татом – кохання та розуміння.
У нас немає великих грошей, хоч ми і нормально заробляємо. Але ж справжня гармонія не залежить від статків. Іноді багаті люди бувають не щасливі, часто розлучаються.
Не розумію я тих матусь, які повністю переключаються на дітей з їх народженням. Звісно, чоловіки почувають себе не потрібними, ну і починають шукати того, чого їм не вистачає вдома, десь інде.
Ми з Миколою кожну вільну хвилину намагаємося провести разом, особливо радіємо, коли можемо залишити малих у батьків, чи навіть вдома ненадовго самих.
А самі пройтися, сходити у кафе чи в кіно. Ми любимо вкласти дітей, а потім самі вечеряти, дивитися фільм чи просто розмовляти.
Діти у нас сплять в окремій кімнаті, ніколи не спали з нами в одному ліжку, ми їх від цього від початку відучили. Я спокійно можу сказати дітям, щоб вони погралися у себе, а ми з татом хочемо побути самі.
Можу сказати Соломії і Маркові й те, що їхнього тата я люблю більше, що він для мене головніший за них.
Якісь проблеми дітей для мене, звичайно, дуже важливі. Але не важливіші за моє спілкування з чоловіком. Я ніколи не виберу прогулянку лише з дітьми замість прогулянки з Миколою.
Моїх подруг дивує моя така позиція. Мама зовсім крутить біля скроні пальцем, вона не розуміє, як так можна, для неї діти і материнство – це сенс життя.
Для мене це також багато значить, але діти виростуть і випурхнуть у власне життя, і мені важливо зберегти сильні почуття з чоловіком, щоб на старість нам так само було добре разом, як і сьогодні.
Я вважаю, що головні у родині – мама з татом. Саме взаємини між ними роблять і дітей щасливими та здоровими, ми вчимо своїм прикладом наших діток, і самим же дітям від цього лише краще.
Автор – Олена М.
Фото ілюстративне.
Недавні записи
- Я за хатою дрова складала і чую, каже Наталя до моїх дітей. – Ви не їжте полуничку, а зривайте і давайте моїм дітям. Ви вже великі, вам так не потрібно. Ми як поїдемо, то все вам дістанеться. – Я не стрималася і відповіла Наталі, як годиться. Поїхали вони того ж дня, дуже на мене ображені. Я погана, не дала їм полунички ” безкоштовної” поїсти
- Я чекала що ввечері, коли Яна прийде, то мене похвалить, я таки мах роботи зробила. Але була тишина, тільки онучка зацінила мою роботу, обнявши мене і поцілувавши. І ось через тиждень дивлюсь, знов все чорне. Я знов помила. Але невістці мабуть так зручно. Як на мене це дивно. Вона працює в чистоті, в аптеці. Завжди охайна з легким макіяжем, а про взуття взагалі не думає. Мені було б неприємно, а їй хоч би хни
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася