Мама моя говорить, що так не можна, що це взагалі неможливо для жінки, для мами. Я ж думаю, що інакше і бути не повинно. Я говорю про це дітям зараз, коли вони ще не дорослі, що чоловіка, їхнього тата, я люблю більше за них, мені з ним цікавіше.
Можливо, моя позиція для більшості жінок буде дивною, але я спробую пояснити.
На жаль, моя мама мене не розуміє і не підтримує, говорить, що так не можна, що це взагалі неможливо для жінки, для мами.
Я ж думаю, що інакше і бути не повинно. Я саме так відчуваю і говорю про це дітям зараз, коли вони ще не дорослі, що чоловіка, їхнього тата, я люблю більше за них, мені з ним цікавіше. Адже вони з’явилися на світ завдяки тату, отже, він для мене на першому місці.
Така моя позиція. Жінки, які вважають інакше, часто і лишаються з дітьми самі. Так колись сказала мені ще прабабуся. Я тоді була ще малою, але добре запам’ятала її слова. На все життя.
У нас з Миколою хороша родина, двоє діток 8 і 5 років. У нас син і донечка, Марко і Соломійка. Вони щасливі діти і, насамперед, це тому, що між їхніми мамою і татом – кохання та розуміння.
У нас немає великих грошей, хоч ми і нормально заробляємо. Але ж справжня гармонія не залежить від статків. Іноді багаті люди бувають не щасливі, часто розлучаються.
Не розумію я тих матусь, які повністю переключаються на дітей з їх народженням. Звісно, чоловіки почувають себе не потрібними, ну і починають шукати того, чого їм не вистачає вдома, десь інде.
Ми з Миколою кожну вільну хвилину намагаємося провести разом, особливо радіємо, коли можемо залишити малих у батьків, чи навіть вдома ненадовго самих.
А самі пройтися, сходити у кафе чи в кіно. Ми любимо вкласти дітей, а потім самі вечеряти, дивитися фільм чи просто розмовляти.
Діти у нас сплять в окремій кімнаті, ніколи не спали з нами в одному ліжку, ми їх від цього від початку відучили. Я спокійно можу сказати дітям, щоб вони погралися у себе, а ми з татом хочемо побути самі.
Можу сказати Соломії і Маркові й те, що їхнього тата я люблю більше, що він для мене головніший за них.
Якісь проблеми дітей для мене, звичайно, дуже важливі. Але не важливіші за моє спілкування з чоловіком. Я ніколи не виберу прогулянку лише з дітьми замість прогулянки з Миколою.
Моїх подруг дивує моя така позиція. Мама зовсім крутить біля скроні пальцем, вона не розуміє, як так можна, для неї діти і материнство – це сенс життя.
Для мене це також багато значить, але діти виростуть і випурхнуть у власне життя, і мені важливо зберегти сильні почуття з чоловіком, щоб на старість нам так само було добре разом, як і сьогодні.
Я вважаю, що головні у родині – мама з татом. Саме взаємини між ними роблять і дітей щасливими та здоровими, ми вчимо своїм прикладом наших діток, і самим же дітям від цього лише краще.
Автор – Олена М.
Фото ілюстративне.
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті